Плющ алжирський
| Плющ алжирський | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Аралієцвіті (Apiales) |
| Родина: | Аралієві (Araliaceae) |
| Рід: | Плющ (Hedera) |
| Вид: | Плющ алжирський (H. algeriensis)
|
| Біноміальна назва | |
| Hedera algeriensis Hibberd, 1864
| |
Плющ алжирський (Hedera algeriensis) — вид вічнозелених рослин роду плющ. Рідний на узбережжі Північної Африки, у тому числі прибережних гір в Алжирі, культивується у Великій Британії з 1838 року.[1]
Опис
Це витривала, сланка вічнозелена рослина, яка чіпляється за будь-яку опору своїм корінням, може сягати 20-30 м завдовжки. Стебла червонуваті, при основі частково опушені зірчастими волосками або лусочками (з 8–15 променями). Листки почергові, прості. Як і в інших видах Hedera, плодоносні гілки мають жорсткі стебла з листям, що мають, як правило, менші лопаті ніж у порівнянні з безплідними (молодими) стеблами. Головна частина листка овально-ромбічна, 12–20 см і 5–12 см на квітучих гілках та грубо-зубчасті чи злегка дольчаті (3–5 лопатей) на безплідних стеблах. Суцвіття зібрані в кулясті зонтики по 13–15 дрібних зеленуватих опушених квіток. Зонтики розвиваються тільки на дорослих плодоносних пагонах восени. Плоди — чорні блискучі ягоди 6–8 мм (токсичні для людей, але їстівні для птахів) дозрівають наступного року: наприкінці зими-ранньої весни.
Рослина містить глікозид гедерагенін, в основному в листках і ягодах, який може викликати легкий токсикоз. Якщо ці частинки проковтнути це може призвести до важкого дискомфорту, і обробка цих рослин може призвести до роздратування шкіри чи до алергічних реакцій. Через це її не їдять травоїдні тварини. Різні сорти Hedera algeriensis широко використовуються у садівництві. Вона приймається в м'якому кліматі і на низовинах.
Поширення та екологія
Природний ареал — прибережні райони Алжиру та Тунісу, де росте в тінистих, вологих місцях (наприклад, у вологих лісах або на скелях з конденсацією вологи). Інтродукований у Європі (Велика Британія, Франція, Іспанія), США (Каліфорнія, Аризона, Флорида) та інших регіонах з м'яким кліматом. Може натуралізуватися і стати інвазивним видом, витісняючи місцеву флору (наприклад, у Каліфорнії використовують як покривну рослину на схилах, але вона може становити пожежну небезпеку через накопичення сухого матеріалу).[1][2]
Природно більш стійкий до посухи, ніж острівні види плюща (наприклад, Hedera canariensis), але потребує постійно вологого ґрунту для оптимального росту.
В Україні плющ алжирський культивується переважно як декоративна рослина, особливо вар'єгатний сорт 'Gloire de Marengo'. Використовується для вертикального озеленення фасадів, парканів та альтанок, а також як ґрунтопокривна. Морозостійкість дозволяє вирощувати у відкритому ґрунті в більшості регіонів, але в холодні зими рекомендується укриття.[3][4]
Література
- Govaerts R. (ed). For a full list of reviewers see: http://apps.kew.org/wcsp/compilersReviewers.do [Архівовано 13 березня 2017 у Wayback Machine.] (2012). WCSP: World Checklist of Selected Plant Families (version Oct 2011). In: Species 2000 & ITIS Catalogue of Life, 25th June 2012 (Bisby F., Roskov Y., Culham A., Orrell T., Nicolson D., Paglinawan L., Bailly N., Kirk P., Bourgoin T., Baillargeon G., eds). Digital resource at www.catalogueoflife.org/col/. Species 2000: Reading, UK.
- Hedera algeriensis Hibberd
- Hibberd. 1864. In: Fl. World 7: 57
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б Hedera algeriensis. Plants of the World Online (Kew). Процитовано 2026.
- ↑ A Proliferation of Ivy. NAISMA. Процитовано 2026.
- ↑ Плющ алжирський Глорі де Маренго. Florica.
- ↑ Плющ алжирський Gloire de Marengo. Яскрава Клумба.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).