Альціон білогрудий
| ?Альціон білогрудий | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Інфратип: | Хребетні (Vertebrata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Сиворакшеподібні (Coraciiformes) |
| Родина: | Рибалочкові (Alcedinidae) |
| Рід: | Альціон (Halcyon) |
| Вид: | Альціон білогрудий |
| Біноміальна назва | |
| Halcyon smyrnensis (Linnaeus, 1758) | |
 Ареал виду | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Halcyon smyrnensis |
 Віківиди: | Halcyon smyrnensis |
 ITIS: | 554585 |
 МСОП: | 22725846 |
 NCBI: | 1003843 |
Альціон білогрудий[1] (Halcyon smyrnensis) — птах родини рибалочкових.
Опис
Альціон білогрудий досягає довжини 26-39 см, забарвлення спини, хвоста і крил яскраво-синього кольору. Плечі і боки, голова і низ живота каштаново-коричневого кольору. Горло і груди білі. Дзьоб і ноги коралово-червоні.
Місце перебування
Альціон білогрудий не прив'язаний так сильно до води, як інші види рибалочок. Вона гніздиться в сухих культурних ландшафтах, в пальмових гаях, парках і іноді на лісових галявинах, але все ж найчастіше на берегах з урвищами поблизу води.
Розмноження
Для гнізда викопує нори довжиною до 50 см. У кладці 4-7 круглих білих яєць.
Живлення
Альціон білогрудий полює на великих комах, гризунів, равликів, риб, жаб, а також співочих птахів.
Підвиди
Відомо чотири підвиди:
- H. s. smyrnensis
- Поширення: від Ізміра в західній Туреччині і Каїра в Єгипті на південь від Каспійського моря, на північ від Перської затоки , Пакистану , Афганістану та північного заходу Індії. Зареєстрований заліт цього підвиду в південному Азербайджані.
- Ознаки: підборіддя, горло і груди білі
- H. s. fusca
- H. s. saturatior
- Поширення: Андаманські острови
- Ознаки: як у H. s. smyrnensis, тільки більш темного коричневого кольору
- H. s. gularis
- Поширення: Філіппіни
- Ознаки: як у H. s. fusca, але підборіддя і горло білі, а крила більш чорні
Примітки
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Література
- Птицы России и сопредельных регионов: Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные / отв. ред.: С. Г. Приклонский, В. П. Иванчев, В. А. Зубакин. — М.: Товарищество научных изданий КМК, 2005. — С. 208—211. — 487 с.(рос.)
- Fry, Fry und Harris: Kingfishers, Bee-eaters and Rollers, ISBN 0-7136-8028-8 (англ.)
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).