HMS Pincher (1910)

	HMS Pincher
Історія
Велика Британія
Назва:	HMS Pincher
Будівник:	William Denny and Brothers
Закладений:	20 травня 1909 року
Спуск на воду:	15 березня 1910 року
Прийнятий:	вересень 1910 року
Потоплений:	Розбився 24 липня 1918 року
Основні характеристики
Водотоннажність:	975 т
Довжина:	84 м
Ширина:	8,69 м
Осадка:	2,59 м
Потужність:	12 500 к.с.
Двигуни:	5 парових котлів Ярроу; 3 парові турбіни Парсонса;
Швидкість:	27 вузлів
Екіпаж:	96
Озброєння:	1 х 102-мм гармата BL 4-inch Mk VIII ; 3 x 76-мм гармати 12-pounder 12 cwt QF; 2 х 533-мм торпедні апарати;

«Пінчер» (англ. HMS Pincher) — есмінець класу «Бігл» ВМС Великої Британії, збудований на початку XX століття.

Історія створення

Корабель був закладений 20 травня 1909 року на верфі фірми William Denny and Brothers у місті Дамбартон. Спущений на воду 15 березня 1910 року, вступив у стрій у вересні того ж року.

Історія служби

Після вступу у стрій есмінець «Пінчер» був включений до складу 1-ї флотилії есмінців 1-ї дивізії Домашнього Флоту. У травні 1912 року корабель був переведений до складу 3-ї флотилії есмінців.

30 серпня 1912 року Адміралтейство згрупувало усі есмінці в класи, що позначалися літерами. Після 30 вересня 1913 року «Пінчер» був призначений до класу «G».

У жовтні 1913 року, у зв’язку з уведенням до строю есмінців класу «L», увесь клас «G» було переведено на Середземне море. Там, разом із кораблем забезпечення «Бленхейм», вони утворили новостворену 5-ту флотилію есмінців.

У листопаді 1914 року, через брак есмінців у водах метрополії, «Пінчер» разом із сімома іншими кораблями класу «Бігл» був відкликаний до Великої Британії. 29 листопада вони прибули в Плімут, після чого базувалися в Портсмуті й патрулювали маршрути, якими курсували транспортні судна через Ла-Манш. Спочатку планувалося сформувати з кораблів типу «Бігл» нову, 10-ту флотилію есмінців із базуванням у Гарвічі, проте через нагальну потребу в ескортуванні транспортів у Ла-Манші від цих планів відмовилися, і кораблі залишилися в Портсмуті.

26 березня 1915 року, після невдачі спроб прорватися через Дарданелли, вісім есмінців типу «Бігл» отримали наказ приєднатися до 5-ї флотилії есмінців у Мудросі для участі в операціях на підтримку Дарданелльської кампанії.

Під час початкової висадки десанту в бухті Анзак і на мисі Геллес есмінець «Пінчер» разом із кількома іншими кораблями брав участь у траленні мін у протоці Дарданелли, щоб забезпечити лінкорам союзників можливість обстрілювати турецькі позиції.

У ніч із 12 на 13 травня броненосці «Голіаф» і «Корнуолліс» стояли на якорі в затоці Морто, надаючи підтримку французьким військам. Для охорони цих двох кораблів есмінці «Бігл» і «Бульдог» патрулювали північну частину протоки, «Скорпіон» і «Вулверін» — південну, а «Пінчер» перебував у центральній частині. Попри це патрулювання, турецькому есмінцю «Муавенет-і Мілліє» вдалося непомітно пройти повз «Бігл» і «Бульдог» із північного боку протоки, торпедувати й потопити «Голіаф», після чого він успішно відійшов.

З березня 1916 року «Пінчер» діяв в Егейському морі, патрулюючи острови Додеканес, Споради, Кіклади, а також турецьке узбережжя.

«Пінчер» залишався у складі 5-ї флотилії до грудня 1917 року, і 2 січня 1918 року повернувся в британські води. Корабель проходив ремонт у Пембрук-Доку, після чого увійшов до складу 2-ї флотилії есмінців, яка діяла разом із Північним дивізіоном станції «Узбережжя Ірландії» та базувалася в Банкрані (північна Ірландія). У червні 1918 року «Пінчер» був переведений до 4-ї флотилії есмінців у Девонпорті.

24 липня 1918 року, під час супроводу танкера «Вор Гостедж» із Девонпорта через Західні підходи до Британських островів разом із есмінцем «Скорпіон», есмінець «Пінчер» ліг на курс, який привів його небезпечно близько до рифу Севен-Стоунз, розташованого між Корнуоллом і островами Сіллі. Навігаційні помилки, спричинені туманом, погіршили ситуацію, і «Пінчер» на великій швидкості налетів на риф. Унаслідок удару корпус отримав пробоїну, і о 03:33 корабель затонув.

Джерела

Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
Эдгар Дж. Марч. Британские эсминцы. История эволюции. 1892—1953. Часть 1. — СПб.: ООО «Галея Принт», 2012. — 140 с. ISBN 978-5-8172-0132 (рос.)