YaChudo

HD145389

Переглядів: 0. Оновлено 07.11.2026.

HD145389
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я Геркулес
Пряме піднесення 16г  8х 46,18с
Схилення +44° 56′  5,7″
Видима величина (V) 4,23[1]


Характеристики
Спектральний класB9
Яскравість B4,173±0,002[3]
Яскравість V4,227±0,002[3]
Показник кольору U−B-0,27
Показник кольору B−V-0,045±0,003[3]
Тип змінностізмінна типу альфа2 CVn[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,02
індекс m1 0,13
індекс c1 0,78
індекс Hβ 2,79[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 4,220[3]
Мінімальна яскравість 4,230[3]
Період фотометричної
змінності зорі
7,02[3] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -25,98± 0,45[3] мсд/рік

за схиленням: 35,86± 0,48[3] мсд/рік

Паралакс (π) 14,27 ± 0,52[3]мсд
Відстань 228,56 світлових років
70,08 парсек
Подробиці
Радіус2,12 сонячний радіус Редагувати інформацію у Вікіданих
Гравітація5000 cm/s²[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Температура11 000 K[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Металічність [Fe/H]0[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Швидкість обертання (v sin i)Vsin(i)=18[6] км/с
Інші позначення
φ Her, HD 145389, HIP 79101, HR 6023, BD+45 2376, GSC 3067-1842
Посилання
SIMBADдані для HD145389

HD145389 (φ Геркулеса) — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B9 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 4,2.[1] Вона знаходиться у сузір'ї Геркулеса й розташована на відстані близько 228,6 світлових років від Сонця.[3]

Фізичні характеристики

Зоря HD145389 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 18км/сек.[6] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 7,02 доби в межах від Hmin= 4,23 до Hmax= 4,22.[3]


Пекулярний хімічний склад

HD145389 належить до ртутно-манганових зір й її зоряна атмосфера має підвищений вміст Hg та Mn.


Магнітне поле

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 150,5± 236,2 Гаус.[7]

Див. також

Джерела

  1. ↑ а б в Renson P., Manfroid J. (2009). Catalogue of Ap, HgMn and Am stars (PDF). Astronomy and Astrophysics (англ.). 498: 961—966. Bibcode:2009A&A...498..961R. doi:10.1051/0004-6361/200810788. Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
  2. ↑ Abt H. A., Morrell N. I. The Relation between Rotational Velocities and Spectral Peculiarities among A-Type Stars // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 1995. — Vol. 99. — P. 135–172. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.1086/192182
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  4. ↑ а б N. N. Samus’, Kazarovets E. V., Durlevich O. V. et al. General catalogue of variable stars: Version GCVS 5.1 // Astronomy Reports / D. Bisikalo — MAIK Nauka/Interperiodica, Springer Science+Business Media, 2017. — Vol. 61, Iss. 1. — P. 80–88. — ISSN 1063-7729; 1562-6881; 0004-6299 — doi:10.1134/S1063772917010085
  5. ↑ а б в г д е Gebran, M., Paletou, F. A new method for the inversion of atmospheric parameters of A/Am stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2016. — Vol. 589. — 10 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201528052 — arXiv:1603.01146
  6. ↑ а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  7. ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).