Піщанкові
| ?Піщанкові Час існування: пізній міоцен — наш час | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Гризуни (Rodentia) |
| Родина: | Мишеві (Muridae) |
| Підродина: | Піщанкові (Gerbillinae) Gray, 1825 |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Gerbillinae |
 EOL: | 2848704 |
 ITIS: | 632553 |
 NCBI: | 10045 |
| Fossilworks: | 91466 |
Піщанкові (Gerbillinae), також відомі як «пустельні щури» — підродина гризунів родини мишевих (Muridae).
Включає близько 110 видів, поширених в Африці та теплих районах Азії.
Більшість ведуть денний спосіб життя, всеїдні. Живуть піщанки 3–4 роки. Вага близько 70–120 грамів, довжина 150—300 мм. Самці більші за самок. Живляться насінням злаків і зеленими частинами рослин, хоча не відмовляться і від дрібного комахи. Піщанки риють нори. Живуть сімейними колоніями — батько, мати і кілька виводків. Сімейні пари утворюють на все життя. Термін вагітності — близько 25 днів. Самця від самки не відсаджують тому, що він допомагає їй виховувати нащадків. Піщанки легко приручаються, від них майже немає неприємного запаху і вони дуже рухливі.
Ареал
Піщанкові поширені по всій Африці та Близькому Сході, через Центральну Азію, частину Індії і до східної Монголії.[1]
Розмноження
Під час спарювання в статевих шляхах самок утворюються копулятивні пробки, які перешкоджають подальшим спарюванням — це свідчить про полігінандрну систему спарювання.[1]
Поведінка
Піщанки — це наземні тварини, і більшість з них ведуть сальтаторний спосіб життя. Деякі види здатні на стрибки до 3,5 метрів. Інші види пересуваються на чотирьох лапах. Ті, що живуть у скелястих середовищах існування, часто добре лазять. Здебільшого піщанки денні гризуни, але деякі види ведуть нічний спосіб життя або активні як вдень, так і вночі. Піщанки будують нори різної організації — вони можуть бути простими, лише з одним входом і гніздовою камерою, або складними мережами тунелів з кількома входами та камерами для гніздування, зберігання їжі та екскрементів. Піщанки роблять пилові ванни, щоб підтримувати свою шовковисту шерсть у хорошому стані.[1]
Охорона видів
Наразі 35 видів піщанок перебувають у Червоному списку видів, що знаходяться під загрозою зникнення. Серед них під критичною загрозою зникнення — Meriones chengi, чотири види під загрозою зникнення — Meriones arimalius, Meriones dahli, Meriones sacramenti, та Meriones zarudnyi, два вразливі види —(західні Gerbillus hesperinus, Gerbillus allenbyi, один вид під загрозою зникнення — Gerbillus hoogstraali, один вид з меншим ризиком — Gerbillus poecilops. Про інші 26 видів бракує даних.[1]
Триби й роди
Ammodillini
Desmodilliscini
Gerbillini
Gerbillurini
Taterillini
Посилання
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б в г Gerbillinae (gerbils, jirds, and relatives) | INFORMATION | Animal Diversity Web. animaldiversity.org. Процитовано 18 січня 2026.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).