YaChudo

Землекоп короткодзьобий

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

?Землекоп короткодзьобий

Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:Горнерові (Furnariidae)
Рід:Землекоп (Geositta)
Вид:Землекоп короткодзьобий
Біноміальна назва
Geositta antarctica
Landbeck, 1880
Ареал виду     Зимування     Гніздування
Ареал виду     Зимування     Гніздування
Посилання
Вікісховище:Geositta antarctica
Віківиди:Geositta antarctica
EOL:918423
ITIS:560225
МСОП:22702000
NCBI:307064

Землекоп короткодзьобий[2] (Geositta antarctica) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae)[3]. Мешкає в Аргентині і Чилі.

Опис

Довжина птаха становить 15-16 см, вага 34-40 г[4]. Забарвлення переважно світле, коричнювате, нижня частина тіла світліша. Хвіст чорний з білими краями. Дзьоб темний, знизу біля основи світліший[5].

Поширення і екологія

Короткодзьобі землекопи гніздяться на півдні Аргентини (від Санта-Крусу до Вогняної Землі) та на півдні Чилі (Магальянес). Взимку вони мігрують на північ до Мендоси. Короткодзьобі землекопи живуть в степах та на луках Патагонії, віддають перевагу більш посушливим районам. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря, поодинці або парами. Живляться комахами, яких шукають на землі[6]. Гніздо чашоподібне, зроблене з трави, розміщується в норі[7]. В кладці 3 яйця.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Geositta antarctica. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 23 січня 2022.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
  4. ↑ Dunning, John Barnard; CRC Handbook of Avian Body Masses; p. 249. ISBN 9781420064445
  5. ↑ Ridgely, Robert S. and Tudor, Guy; The Birds of South America: Vol. II, The Suboscine Passerines, pp. 27–28 ISBN 0292770634
  6. ↑ Ridgely, Robert S. and Tudor, Guy; Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines; pp. 263–264. ISBN 9780292717480
  7. ↑ Zykówsky, Krzystof; Prum, Rochard O. (1999). Phylogenetic Analysis of the Nest Architecture of Neotropical Ovenbirds (Furnariidae) (PDF). The Auk. 116 (4): 891—911. doi:10.2307/4089670. JSTOR 4089670. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 23 січня 2022.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).