Землекоп короткодзьобий
| ?Землекоп короткодзьобий | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Горнерові (Furnariidae) |
| Рід: | Землекоп (Geositta) |
| Вид: | Землекоп короткодзьобий |
| Біноміальна назва | |
| Geositta antarctica Landbeck, 1880 | |
Ареал виду Зимування Гніздування | |
| Посилання | |
| Geositta antarctica | |
| Geositta antarctica | |
| 918423 | |
| 560225 | |
| 22702000 | |
| 307064 | |
Землекоп короткодзьобий[2] (Geositta antarctica) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae)[3]. Мешкає в Аргентині і Чилі.
Опис
Довжина птаха становить 15-16 см, вага 34-40 г[4]. Забарвлення переважно світле, коричнювате, нижня частина тіла світліша. Хвіст чорний з білими краями. Дзьоб темний, знизу біля основи світліший[5].
Поширення і екологія
Короткодзьобі землекопи гніздяться на півдні Аргентини (від Санта-Крусу до Вогняної Землі) та на півдні Чилі (Магальянес). Взимку вони мігрують на північ до Мендоси. Короткодзьобі землекопи живуть в степах та на луках Патагонії, віддають перевагу більш посушливим районам. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря, поодинці або парами. Живляться комахами, яких шукають на землі[6]. Гніздо чашоподібне, зроблене з трави, розміщується в норі[7]. В кладці 3 яйця.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Geositta antarctica. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 23 січня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
- ↑ Dunning, John Barnard; CRC Handbook of Avian Body Masses; p. 249. ISBN 9781420064445
- ↑ Ridgely, Robert S. and Tudor, Guy; The Birds of South America: Vol. II, The Suboscine Passerines, pp. 27–28 ISBN 0292770634
- ↑ Ridgely, Robert S. and Tudor, Guy; Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines; pp. 263–264. ISBN 9780292717480
- ↑ Zykówsky, Krzystof; Prum, Rochard O. (1999). Phylogenetic Analysis of the Nest Architecture of Neotropical Ovenbirds (Furnariidae) (PDF). The Auk. 116 (4): 891—911. doi:10.2307/4089670. JSTOR 4089670. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).