YaChudo

GBU-39

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

GBU-39/B Small Diameter Bomb
Чотири SDB завантажуються на F-15E Strike Eagle
Чотири SDB завантажуються на F-15E Strike Eagle
ТипКрилата бомба
ПоходженняСША США
Історія використання
На озброєнні2006 — по т.ч.
ОператориІзраїль Ізраїль
США США
Україна Україна
Див. оператори
ВійниВійна в Афганістані (2001—2021)
Війна в Секторі Гази (2008—2009)
Війна між Ізраїлем та Хамасом
Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Історія виробництва
ВиробникBoeing Integrated Defense Systems
Вартість одиниці$40 000 (SDB I, FY 2021)[1][2]
Виготовлення2005 — по т.ч.
Виготовлена
кількість		17 000+[3]
ВаріантиGBU-39/B
GBU-39A/B
GBU-39B/B
Характеристики
Вага129 кг
Довжина1,8 м[4]
Ширина1,61 м (19 см зі складеними крилами)[5]
БоєголовкаSDB I (GBU-39/B)
проникаюча фугасна зі сталевим носовим конусом[6]
SDB FLM (GBU-39A/B)
фугасна з надмалою кількістю осколків[7]
Laser SDB (GBU-39B/B)
проникаюча фугасна без сталевого носового конуса[6]
Вага боєголовкиУсі варіанти SDB I: 93 кг
SDB FLM (GBU-39A/B): 62 кг
маса вибухової речовини: 16 кг AFX 757
Операційна
дальність
до 111 км
Система
наведення
SDB I (GBU-39/B)
SDB FLM (GBU-39A/B)
GPS/ІНС
Laser SDB (GBU-39B/B)
GPS/ІНС з напівактивним лазерним наведенням
ТочністьКІВ: 1 м[8][9]
GBU-39 у Вікісховищі

GBU-39/B Small Diameter Bomb (SDB)[a] — американська легка високоточна крилата бомба, має максимальну дальність польоту 110 км[10].

Також існує варіант GLSDB з наземним запуском з установок M142 HIMARS і M270, його дальність становить 150 км.

Історія

Авіабомби малого діаметра почали розробляти в 1990-х роках для забезпечення надзвукових літаків високоточними бомбами з можливістю їх скидання з внутрішнього бомбовідсіку. Роботи проводилися в рамках програми «MMTD» і включали розвиток технологій, що передбачав:

  • Розумне утримання цілі;
  • Плавкий електронний програмований запобіжник;
  • Високоенергетичні вибухові речовини;
  • Протидію глушінню сигналу;
  • Оптимальне керування;
  • Розумний автопілот;
  • Сучасний GPS/INS;

Роботи за цією програмою проходили в напрямку забезпечення F-22 новітнім озброєнням, і в підсумку, літаки змогли забезпечити стандартним озброєнням до 8-ми авіабомб класу SDB. У вересні 2005 почалися перші випробування[11], а у жовтні 2006 бомба GBU-39 була оголошена готовою до бойового застосування з літака F-15E Strike Eagle[12]. Перше бойове застосування GBU-39 відбулося в Іраку у 2006 році. Згідно з планами повітряних сил США заплановано придбання 24 тисяч авіабомб класу SDB різного калібру. Їх використовуватимуть на надзвукових літаках, і більше половини авіабомб стануть базовим озброєнням для ураження стаціонарних наземних об'єктів, останні модифікації можуть використовуватися й по рухомих цілях[13].

Призначення

Авіаційна бомба GBU-39 належить до класу бомб «Small Diameter Bomb» — бомба малого діаметра (калібру). Маса GBU-39 SDB — 129 кілограм.

Призначення — високоточне ураження наземних об'єктів з великих відстаней, для запобігання ураження носія засобами протиповітряної оборони противника. Малий діаметр (19 см) і невеликий формфактор дозволили розміщувати GBU-39 SDB не тільки на підвісках, а й у внутрішньому збройовому відсіку. Це дозволило зменшити загальну помітність літака, збільшити його швидкісні та маневрені характеристики, а також одночасно атакувати декілька цілей[14].

Основні характеристики

  • Діаметр — 19 см
  • Довжина — 1,8 м
  • Ширина — 1,61 м (19 см зі складеними крилами)
  • Маса — 129 кг
  • Діапазон застосування — понад 100 км
  • Проникнення — 1,5-2 м залізобетонного перекриття
  • Маса бойової частини — Усі варіанти SDB I 93 кг, SDB FLM (GBU-39A/B) 62 кг
  • Маса ВР — 16 кг AFX 757 покращеної нечутливої до вибуху вибухової речовини.
  • Точність — КІВ: 1 м[9][15].

Носії

GBU-39 SDB

GBU-39 інтегрована до літаків F-15E Strike Eagle, Panavia Tornado, JAS-39 Gripen, F-16 Fighting Falcon, F-22 Raptor та AC-130W. Також заплановано або проведено інтеграцію до F-35 Lightning II, A-10 Thunderbolt II, B-1 Lancer, B-2 Spirit, B-52 Stratofortress та AC-130J.

Також GBU-39 інтегрована до бойового безпілотного ЛА MQ-20 Avenger[16].

У травні 2024 року стало відомо, що Повітряні сили України адаптували МіГ-29 для застосування GBU-39.

Відомо що МіГ-29 може переносити до 8 GBU-39 на двох підвісах BRU-61[17].

Варіанти

GBU-39A/B – SDB Focused Lethality Munition (FLM)

За контрактом, укладеним у вересні 2006 року, компанія Boeing розробила версію SDB I, яка замінює сталевий корпус на легкий композитний і бойову частину на вибухівку спрямованої дії, таку як щільний інертний металевий вибуховий заряд (DIME; англ. «Dense inert metal explosive»). Це має ще більше зменшити супутні пошкодження під час використання зброї для точкових ударів у міських районах[9]. ПС США планують використовувати той самий корпус FLM для зброї масою 230 кг[18]. Компанія Boeing відзначила поставку перших 50 одиниць зброї FLM 28 лютого 2008 року, а останні з 500 FLM за контрактом були поставлені в грудні 2013 року[19].

GBU-39B/B – Laser SDB

У 2011 році компанія Boeing розпочала тестування лазерної версії базової SDB, інтегрувавши ту саму напівактивну лазерну систему наведення, що використовується в GBU-54 Laser JDAM. Boeing заявила про успішне влучення у цілі, що рухаються зі швидкістю 48 км/год і 80 км/год.

У середині 2012 року Сенат США рекомендував скоротити фінансування GBU-53/B SDB II через затримки введення в експлуатацію F-35 Lightning II. Коментуючи затримку SDB II, Деббі Руб, віцепрезидентка та генеральна менеджерка підрозділу ракет і безпілотних авіаційних систем Boeing, заявила: «Поки [SDB II] не буде введено в дію... це чудове тимчасове рішення для задоволення важливих потреб у бойових діях». Вона також зазначила, що Boeing може заповнити цю прогалину у можливостях за набагато меншу вартість: «В умовах фінансових обмежень, з якими ми й Міністерство оборони стикаємось, це правильне рішення, яке забезпечує 80-відсоткове вирішення задачі за частку вартості»[20].

У червні 2013 року Boeing отримала контракт на розробку й тестування LSDB. За умовами контракту компанія мала забезпечити інженерну підтримку, інтеграцію й тестування, а також підтримку виробництва і розробку симулятора зброї LSDB. За словами Boeing, LSDB може бути виготовлена за більш економічною ціною у порівнянні з запланованою Raytheon GBU-53/B SDB II, використовуючи ту саму напівактивну лазерну систему наведення, що й JDAM, для ефективного ураження рухомих і морських цілей. Однак Boeing визнала, що LSDB має прогалину у можливостях ураження цілей за умов нульової видимості, оскільки відсутній міліметровий радар, який є у GBU-53/B SDB II[21].

У 2014 році Командування спеціальних операцій США почало використовувати Laser SDB[22][23].

Golden Horde

У 2019 році стало відомо про проєкт «Golden Horde» («Золота Орда»). ARFL спільно з Scientific Applications Research Associates планували створити універсальну систему керування, здатну зібрати кілька ракет або бомб у «рій мережевих боєприпасів» для спільної роботи. Серед потенційних боєприпасів називали бомби GBU-39/B SDB, ракети AGM-158 JASSM і ADM-160 MALD[24].

4 листопада 2020 року відбулась перша льотна демонстрація програми «Золота Орда», під час якої винищувач F-16 зі складу 96-го випробувального крила ПС (авіабаза ПС Еглін, штат Флорида) скинув дві авіабомби. На початку 2021 року відбулись випробування системи, коли скинуті з винищувача чотири авіабомби GBU-39/B SDB, оснащені системою керування, створеною за проєктом «Золота Орда», в польоті розподілили між собою цілі, скорегували траєкторії польоту та вразили всі цілі одночасно[24].

Ground Launched Small Diameter Bomb (GLSDB)

Ground Launched Small Diameter Bomb (GLSDB) — зброя, розроблена компаніями Boeing та Saab Group, яка дозволяє запускати бомбу GBU-39 SDB з наземних пускових установок у різних конфігураціях. Вона поєднує SDB із ракетою M26, що дозволяє запускати її з наземних ракетних систем, таких як M270 та M142 HIMARS.

Бойове застосування

Війна між Ізраїлем та Хамасом

Повідомлялося, що Ізраїль використав бомбу GBU-39/B SDB під час удару, внаслідок якого 26 травня 2024 року в таборі біженців у Рафаху загинули 45 цивільних осіб[25]. Її застосування у густонаселеній цивільній зоні викликало критику з боку експертів із боєприпасів[26]. Розмір зони ураження свідчив про те, що бомби, можливо, були налаштовані на підрив у повітрі для максимального збільшення зони ураження[27].

У серпні 2024 року CNN повідомила, що Ізраїль знову застосував GBU-39 під час атаки на школу Аль-Табаєн, унаслідок якої, за даними цивільної оборони Гази, загинули понад 90 осіб[28]. ЦАХАЛ заявив, що це був точковий удар по командному центру ХАМАС, унаслідок якого було ліквідовано щонайменше 19 бойовиків ХАМАС та «Ісламського джихаду»[28].

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

В ході російського вторгнення в Україну ПС ЗСУ застосовували GBU-39 на модифікованих МіГ-29. Перші фотографії поширено в травні 2024 року[29].

За даними Washington Post, ці бомби показали відсоток влучань 90 %, на противагу GLSDB, які виявились недостатньо стійкими до російських засобів РЕБ[29].

13 вересня 2024 року на Харківщині українські Повітряні Сили уразили склад та командний пункт росіян. Авіація застосувала три високоточні бомби GBU-39, які влучили по російських позиціях у селі Нова Тарасівка на Харківщині[30].

5 листопада 2024 року МіГ-29 Повітряних Сил ЗСУ завдав удару по російським окупантам, застосувавши одразу 8 високоточних авіабомб GBU-39 SDB. Український літак уразив місця скупчення штурмових груп загарбників та місця зберігання боєкомплектів у Запорізькій області[31].

15 листопада 2024 року МіГ-29 114-ї бригади тактичної авіації уразили авіабомбами GBU-39 російський командний пункт на лівому березі Дніпра Херсонщини[32].

25 березня 2025 року авіація ПС ЗСУ завдала бомбового удару по контрольно-спостережному пункту російських військ у Тьоткіно в Курській області. Для ураження КСП, ймовірно, застосували високоточну авіабомбу GBU-39[33].

Наприкінці березня, орієнтовно 20—24 числа, Су-27 ПС ЗСУ завдав бомбового удару по російській понтонній переправі та автотехніці на Курщині. Для ураження ворожої техніки застосували три високоточних бомби GBU-39[34].

8 квітня 2025 року Повітряні сили України завдали авіаудару по місцю розташування особового складу супротивника в населеному пункті Гоптарівка в Курській області. Удар, ймовірно, був завданий трьома високоточними малокаліберними авіабомбами GBU-39 SDB[35].

11 червня 2025 року ПС ЗСУ завдали авіаудару чотирма високоточними бомбами по будівлі з російськими солдатами в Курській області у селі Кульбаки. В результаті атаки було знищено будівлю разом з російськими солдатами. Будівля використовувалася ворогом для зберігання засобів РЕР, РЕБ та іншого обладнання. Удар, ймовірно, був завданий чотирма американськими високоточними авіабомбами малого діаметру GBU-39/B[36].

26 вересня 2025 року тактична авіація ПС ЗСУ завдала високоточного удару по 3 російським артилерійським установкам. Ураження ворожої артилерії відбулося американськими високоточними авіабомбами малого діаметру GBU-39/B[37].

14 квітня 2026 року Повітряні сили Збройних сил України завдали удару високоточними авіабомбами GBU-39 а також крилатими ракетами SCALP по складах російських ударних безпілотників у районі Донецького аеропорту. Удари також були нанесені по складах боєприпасів у районах Азовське (Запорізька область), Урзуф та Куликівське (Донецька область)[38].

22 липня 2026 року українські винищувачі МіГ-29 завдали ударів керованими авіабомбами GBU-39 SDB та AASM HAMMER по с. Тьоткіно Курської області, внаслідок чого було зірвано російський наступ на с. Рижівка Сумської області[39].

Оператори

Поточні

  • Австралія Австралія: у квітні 2016 року було затверджено продаж за програмою військового експорту до 2950 GBU-39 (SDB 1) і 50 керованих тестових боєприпасів із GBU-39 (T-1)/B (з інертним підривником) на суму приблизно $386 мільйонів. Бомби були поставлені Королівським повітряним силам Австралії у 2019 році[40].
  • Ізраїль Ізраїль: у 2012 році Ізраїль закупив боєприпаси у США на загальну суму $1,879 мільярда, що включало 3450 GBU-39/B (SDB 1)[41]. У 2015 році в рамках іншої угоди було придбано ще 4100 GBU-39/B[42][43].
  • Італія Італія: у 2010 році італійська компанія OTO Melara підписала контракт із Boeing на $34 мільйони на виробництво SDB-1 для повітряних сил Італії[44].
  • Нідерланди Нідерланди: у 2010 році Нідерланди придбали 603 GBU-39 (SDB 1) на суму близько $44 мільйонів[45].
  • Південна Корея Південна Корея: у 2013 році Південна Корея здійснила дві закупівлі GBU-39: одну для озброєння F-15 SE (542 GBU-39/B)[46] та іншу для літаків F-35 (ще 542 GBU-39/B)[47].
  • Саудівська Аравія Саудівська Аравія: у жовтні 2013 року Саудівська Аравія закупила різні боєприпаси у США, включаючи 1000 GBU-39 (SDB 1)[48]. У грудні 2020 року уряд США затвердив запит на закупівлю 3000 GBU-39 (SDB 1)[49].
  • США США: Сполучені Штати є основним оператором GBU-39
  • Україна Україна: Повітряні сили Збройних сил України отримали від США GBU-39 в рамках військової допомоги.
  • Швеція Швеція: у 2019 році Швеція замовила GBU-39 для використання на винищувачах JAS 39 Gripen[50].

Див. також

  • GBU-53/B StormBreaker
  • GLSDB

Примітки

  1. ↑ Абревіатура в системі позначень авіаційного обладнання містить такі індекси:
    • GB (Guided bomb) — керована бомба
    • U (Unit) — пристрій, технічне позначення
    • /B — обладнання для використання літаками, не вбудоване
    Small Diameter Bomb у перекладі — «бомба малого діаметра»
  1. ↑ Stone, Mike (28 листопада 2022). Exclusive: U.S. weighs sending 100-mile strike weapon to Ukraine. Reuters. Архів оригіналу за 13 грудня 2023. Процитовано 10 квітня 2023.
  2. ↑ Trevithick, Joseph (18 лютого 2020). Here Is What Each Of The Pentagon's Air-Launched Missiles And Bombs Actually Cost. The Drive. Архів оригіналу за 24 листопада 2023. Процитовано 8 квітня 2023.
  3. ↑ Hoyle, Craig (16 червня 2015). Paris: Boeing, Saab test ground-launched small diameter bomb. FlightGlobal. Архів оригіналу за 25 лютого 2021.
  4. ↑ Small Diameter Bomb. Boeing. Архів оригіналу за 4 грудня 2023.
  5. ↑ Ground-Launched Small Diameter Bomb (GLSDB). Army Technology. 10 червня 2021. Архів оригіналу за 25 жовтня 2023. Процитовано 6 квітня 2023.
  6. ↑ а б Small Diameter Bomb Increment I (SDB I) (PDF). Boeing. Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2013.
  7. ↑ Boeing SDB Focused Lethality Munition (PDF). Boeing. Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2013.
  8. ↑ Ground-Launched Small Diameter Bomb. Saab. Архів оригіналу за 4 грудня 2023. Процитовано 7 квітня 2023.
  9. ↑ а б в Small Diameter Bomb (SDB) – GBU – 39. Defense Update. 8 вересня 2006. Архів оригіналу за 22 вересня 2023. Процитовано 7 квітня 2023.
  10. ↑ Цікавий гібрид GLSDB: керована авіабомба + снаряд РСЗВ. Мілітарний. 30 серпня 2020. Архів оригіналу за 7 грудня 2022. Процитовано 19 січня 2023.
  11. ↑ Ruscetta, Louis (30 вересня 2005). Small Diameter Bomb certified for operational test, evaluation. U.S. Air Force. Архів оригіналу за 8 січня 2024.
  12. ↑ Wicke, Russel (5 жовтня 2006). ACC declares IOC for Small Diameter Bomb – Air Combat Command. U.S. Air Force. Архів оригіналу за 8 січня 2024.
  13. ↑ Boeing Small Diameter Bomb II Successfully Engages Target in Flight Test. Boeing. 12 жовтня 2009. Архів оригіналу за 29 вересня 2023.
  14. ↑ GBU-39 Small Diameter Bomb / Small Smart Bomb. Global Security. Архів оригіналу за 15 вересня 2023.
  15. ↑ Webber, Peter (2 лютого 2023). U.S. is reportedly sending Ukraine HIMARS-fired GLSDB smart bombs capable of grazing Crimea. The Week. Архів оригіналу за 17 червня 2023. Процитовано 7 квітня 2023.
  16. ↑ Predator C Avenger. General Atomics Aeronautical (англ.). Процитовано 16 листопада 2024.
  17. ↑ МиГ-29 ВС ВСУ, вооруженный полным боекомплектом планирующих бомб GBU-39 SDB. Telegram. Танки. История и современность. Btvt.info. 27 липня 2024. Архів оригіналу за 23 січня 2025. Процитовано 25 січня 2025. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка) (рос.)
  18. ↑ USAF Eyes Low-Yield Munitions. Aviation Week. 23 квітня 2010.
  19. ↑ Boeing Delivers Final Focused Lethality Munition to US Air Force. Boeing. 19 грудня 2013. Архів оригіналу за 25 березня 2023.
  20. ↑ Weisgerber, Marcus (9 серпня 2012). Boeing: Laser Small Diameter Bomb Could Fill Gap. Defense News. Архів оригіналу за 27 травня 2014. [Архівовано 2014-05-27 у Archive.is]
  21. ↑ Majumdar, Dave (28 червня 2013). USAF to award Boeing Laser SDB contract. FlightGlobal. Архів оригіналу за 5 грудня 2020.
  22. ↑ Harper, Jon (1 липня 2015). Surveillance Technology a Priority For Special Operations Forces. National Defense Magazine. Архів оригіналу за 28 вересня 2023.
  23. ↑ USAF's Laser-SDB Contract Goes to Boeing. IndraStra Global (англ.). 8 листопада 2019. Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 11 листопада 2023.
  24. ↑ а б США випробували мережеві боєприпаси «Золота Орда». Ukrainian Military Pages. 28 лютого 2021. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  25. ↑ Stein, Robin; Triebert, Christiaan; Willis, Haley (29 травня 2024). Israel Used U.S.-Made Bombs in Strike That Killed Dozens in Rafah. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 5 липня 2024.
  26. ↑ Sofuoglu, Murat. 'Not a tragic incident' - Israel faces scrutiny over Rafah camp attack (англ.).
  27. ↑ Israel could have used smaller weapons against Hamas to avoid deaths in Gaza tent fire, experts say. AP News (англ.). 30 травня 2024.
  28. ↑ а б Harvey, Lex; Nasser, Irene; Tawfeeq, Mohammed; Goodwin, Allegra (10 серпня 2024). Israeli strike on mosque and school in Gaza kills scores, sparking international outrage. CNN (англ.). Архів оригіналу за 16 серпня 2024. Процитовано 17 серпня 2024.
  29. ↑ а б ЗСУ адаптували свої літаки під американські авіабомби GBU-39. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 25 травня 2024. Процитовано 26 травня 2024.
  30. ↑ На Харківщині авіабомби GBU-39 уразили склад та командний пункт росіян. Мілітарний. Процитовано 6 листопада 2024.
  31. ↑ Український МиГ-29 скинув 8 бомб GBU-39 на окупантів. Мілітарний. Процитовано 6 листопада 2024.
  32. ↑ На Херсонщині бомби GBU-39 влучили у командний пункт РФ. Мілітарний. Процитовано 16 листопада 2024.
  33. ↑ Авіація завдала удару по спостережному пункту противника у Тьоткіно. Мілітарний. Процитовано 25 березня 2025.
  34. ↑ Українська авіація знищила ворожу понтонну переправу на Курщині. Мілітарний. Процитовано 16 квітня 2025.
  35. ↑ Повітряні сили завдали удару по скупченню супротивника у Гоптарівці, що на Курщині. Мілітарний. Процитовано 9 квітня 2025.
  36. ↑ Авіація ПС ЗСУ чотирма бомбами знищила будівлю з російськими солдатами на Курщині. Мілітарний. Процитовано 12 червня 2025.
  37. ↑ GBU-39 у дії: авіація ЗСУ уразила три російські гармати одним ударом. Мілітарний. Процитовано 27 вересня 2025.
  38. ↑ Повітряні Сили ракетами SCALP уразили склади БпЛА в Донецькому аеропорту. Мілітарний. 14 квітня 2026. Процитовано 14 квітня 2026.
  39. ↑ Українські МиГ-29 ударами по Курській області зупинили наступ росіян на Сумщину. Мілітарний. 22 липня 2026. Процитовано 22 липня 2026.
  40. ↑ RAAF F-35As receive small diameter bombs - Australian Defence Magazine. Australian Defence Magazine (англ.). 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 18 жовтня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  41. ↑ 36(b)(1) Arms Sales Notification - GBU-39 Israel. Federal Register. 31 грудня 2012. Архів оригіналу за 8 січня 2024. Процитовано 2 липня 2023.
  42. ↑ 36(b)(1) Arms Sales Notification - GBU-39 Israel. Federal Register. 3 червня 2015. Процитовано 2 липня 2023.
  43. ↑ Israel – Joint Direct Attack Munition Tail Kits and Munitions. Defense Security Cooperation Agency. 19 травня 2015. Архів оригіналу за 8 листопада 2023. Процитовано 2 липня 2023.
  44. ↑ Boeing, Oto Melara Sign Contract for SDB Co-production in Italy. Boeing. 19 січня 2010. Архів оригіналу за 18 жовтня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  45. ↑ The Netherlands – GBU-39 Small Diameter Bombs. Defense Security Cooperation Agency. 27 липня 2010. Архів оригіналу за 18 жовтня 2023. Процитовано 16 квітня 2016.
  46. ↑ 36(b)(1) Arms Sales Notification - GBU-39 Republic of Korea ($793 million). Federal Register. 28 травня 2013. Процитовано 2 липня 2023.
  47. ↑ Republic of Korea – F-35 Aircraft Weapons. Defense Security Cooperation Agency. 22 травня 2013. Архів оригіналу за 2 липня 2023. Процитовано 2 липня 2023.
  48. ↑ Saudi Arabia - Various Munitions and Support. Defense Security Cooperation Agency. 15 жовтня 2013. Архів оригіналу за 2 липня 2023. Процитовано 2 липня 2023.
  49. ↑ Saudi Arabia – GBU-39 Small Diameter Bomb I (SDB I) Munitions. Defense Security Cooperation Agency. 29 грудня 2020. Архів оригіналу за 6 жовтня 2023. Процитовано 2 липня 2023.
  50. ↑ Contracts for April 15, 2019. U.S. Department of Defense (амер.). Архів оригіналу за 3 вересня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).