G2-многовид
-многовид — семивимірний ріманів многовид , група голономії якого міститься у компактній винятковій простій групі Лі .[1] Такі многовиди є Річчі-плоскими, орієнтовними та допускають спінорну структуру.[2]
-структура
Еквівалентно -многовид можна описати за допомогою спеціальної диференціальної 3-форми . На орієнтованому семивимірному многовиді така форма визначає -структуру, а разом із нею — ріманову метрику та орієнтацію.[1]
Структура називається безкрученною, якщо
де — оператор Годжа для метрики, визначеної формою . Ці умови еквівалентні паралельності форми,
а отже й умові .[3]
Групу можна також характеризувати як групу автоморфізмів октоніонів. Цим пояснюється тісний зв'язок -геометрії із семивимірним аналогом векторного добутку.[2]
Приклади та історія
входить до списку можливих спеціальних груп голономії незвідних ріманових многовидів. Тривалий час не було відомо, чи існують метрики, голономія яких справді дорівнює . 1987 року Роберт Браянт довів існування таких метрик і побудував локальні приклади.[2]
1989 року Браянт і Саймон Саламон побудували перші повні некомпактні метрики з голономією , зокрема на та на розшаруваннях над чотиривимірними многовидами.[4]
Перші компактні приклади побудував Домінік Джойс у 1996 році, використавши розв'язання особливостей орбіфолдів, отриманих як фактори семивимірного тора.[3][5] Іншу важливу конструкцію компактних -многовидів запропонував Олексій Ковальов: його метод скрученої зв'язної суми (англ. twisted connected sum) склеює відповідні асимптотично циліндричні многовиди Калабі — Яу.[6]
У теоретичній фізиці
-многовиди мають значення в М-теорії. Компактифікація одинадцятивимірної М-теорії на многовиді з голономією дає чотиривимірну теорію з мінімальною суперсиметрією. Особливості таких многовидів відіграють важливу роль, зокрема, в отриманні хіральних ферміонів у чотиривимірній ефективній теорії.[7]
Див. також
Зноски
- ↑ а б Karigiannis, Spiro (2011). What Is... a G₂-Manifold? (PDF). Notices of the American Mathematical Society (англ.). 58 (4): 580—581.
- ↑ а б в Bryant, Robert L. (1987). Metrics with exceptional holonomy. Annals of Mathematics (англ.). 126 (3): 525—576. doi:10.2307/1971360.
- ↑ а б Joyce, Dominic D. (1996). Compact Riemannian 7-manifolds with holonomy G₂. I. Journal of Differential Geometry (англ.). 43 (2): 291—328. doi:10.4310/jdg/1214458109.
- ↑ Bryant, Robert L.; Salamon, Simon M. (1989). On the construction of some complete metrics with exceptional holonomy. Duke Mathematical Journal (англ.). 58 (3): 829—850. doi:10.1215/S0012-7094-89-05839-0.
- ↑ Joyce, Dominic D. (1996). Compact Riemannian 7-manifolds with holonomy G₂. II. Journal of Differential Geometry (англ.). 43 (2): 329—375. doi:10.4310/jdg/1214458110.
- ↑ Kovalev, Alexei (2003). Twisted connected sums and special Riemannian holonomy. Journal für die reine und angewandte Mathematik (англ.). 565: 125—160. doi:10.1515/crll.2003.097.
- ↑ Acharya, Bobby; Witten, Edward (2001). Chiral Fermions from Manifolds of G₂ Holonomy (англ.). arXiv:hep-th/0109152.
{{cite journal}}: Cite journal вимагає|journal=(довідка); Проігноровано невідомий параметр|archive=(довідка)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).