YaChudo

Fusion for Energy

Переглядів: 0. Оновлено 07.11.2026.

Fusion for Energy
(F4E)
Загальна інформація
ЮрисдикціяЄвропейський Союз Європейська спільнота з атомної енергії
Дата створення27 березня 2007
Штаб-квартираc/ Josep Pla, nº 2
Torres Diagonal Litoral
Edificio B3
08019 Барселона
Іспанія
Ключовий документРішення Ради № 2007/198/Євратом
fusionforenergy.europa.eu
Мапа

«Fusion for Energy» (F4E) — спільне підприємство Європейської спільноти з атомної енергії (Євратом), яке відповідає за внесок Європейського Союзу у Міжнародний термоядерний експериментальний реактор (ITER), найбільше у світі наукове партнерство, метою якого є демонстрація термоядерного синтезу як життєздатного та сталого джерела енергії. Організація офіційно називається «Європейське спільне підприємство з питань ITER та розвитку термоядерної енергії» та була створена відповідно до статті 45 Договору про створення Європейського співтовариства з атомної енергії рішенням Ради Європейського Союзу від 27 березня 2007 року на термін 35 років.[1]

F4E налічує 450 працівників. Його штаб-квартира розташована в Барселоні, Іспанія, а також має офіси в Сен-Поль-ле-Дюранс, Франція, та Гархінгу, Німеччина. Одним з його головних завдань є співпраця з європейською промисловістю та дослідницькими організаціями для розробки та постачання широкого спектру високотехнологічних компонентів для проєкту ITER.

Місія та управління

Європейський Союз є приймаючою стороною проєкту ITER. Його внесок становить 45%, тоді як інші шість сторін мають внесок у натуральній формі приблизно по 9% кожна. З 2008 року F4E співпрацює щонайменше з 440 компаніями та понад 65 науково-дослідними організаціями.[2]

Головною місією F4E є управління європейським внеском у проєкт ITER; тому воно надає фінансові кошти, які здебільшого надходять з бюджету Європейського Співтовариства. [3] Серед інших завдань, F4E контролює підготовку будівельного майданчика ITER у Сен-Поль-ле-Дюранс, Франція. F4E створено Євратомом (представленим Європейською комісією), державами-членами Європейського Союзу, Сполученим Королівством та Швейцарією, які беруть участь як треті країни.[4] Для забезпечення загального нагляду за його діяльністю члени входять до складу керівної ради, яка має широкий спектр обов'язків, включаючи призначення директора.

Труднощі

У звіті консалтингової компанії Ernst & Young, опублікованому у 2013 році Комітетом з бюджетного контролю Європейського парламенту, зазначається, що F4E зазнала значних труднощів в управлінні. Згідно зі звітом, «організація зіткнулася з низкою внутрішніх проблем, які вирішувалися лише поступово, зокрема з організаційною структурою, погано пристосованою до проєктно-орієнтованої діяльності».[2] З 2010 року в F4E було проведено низку реформ, включаючи реорганізацію та переорієнтацію структур управління та менеджменту, а також програму економії коштів.[2]

Проєкти

Термоядерний синтез – це процес, який забезпечує роботу сонця, виробляючи енергію шляхом злиття легких атомів, таких як водень, за надзвичайно високого тиску та температури. Термоядерні реактори використовують як паливо дві форми водню – дейтерій та тритій.

Переваги термоядерного синтезу полягають у тому, що це безпечний процес, який не створює парникових газів або довготривалих радіоактивних відходів.[5]

ІТЕР

ITER, що латинською означає «шлях», – це міжнародний експеримент, метою якого є демонстрація наукової та технічної можливості використання термоядерного синтезу як джерела енергії.[6] Машина будується в Сен-Поль-ле-Дюранс на півдні Франції та фінансується сімома сторонами: Китаєм, Європейським Союзом, Індією, Японією, Південною Кореєю та Сполученими Штатами. Разом сторони, що беруть участь у проєкті ITER, представляють понад половину населення світу та 80% світового ВВП.[7]

Проєкт ДЕМО

F4E також прагне зробити внесок у DEMO (Демонстраційну електростанцію). Цей експеримент має виробляти значну кількість електроенергії протягом тривалих періодів і буде самодостатнім у виробництві тритію, одного з необхідних газів для створення термоядерного синтезу. Перші комерційні термоядерні електростанції планують створити після DEMO, яка буде більшою за розміром, ніж ITER, і вироблятиме значно більшу термоядерну потужність протягом тривалих періодів: безперервне виробництво до 500 мегават електроенергії.

Діяльність ширшого підходу

Діяльність у рамках Ширшого підходу (ШП) – це три дослідницькі проєкти, що здійснюються за угодою між Європейським співтовариством з атомної енергії (Євратом) та Японією, які вносять однаковий фінансовий внесок. Вони мають на меті доповнити проєкт ITER та прискорити розвиток термоядерної енергетики за допомогою досліджень та розробок шляхом співпраці в низці проєктів, що становлять взаємний інтерес.[8]

Ця угода набула чинності 1 червня 2007 року та діє щонайменше 10 років. Ширший підхід складається з трьох основних проєктів, розташованих у Японії: проєкту JT-60SA (надсучасний) програми супутникового токамаку, Міжнародного об'єкту опромінення термоядерних матеріалів / Інженерної валідації та інженерного проєктування (IFMIF/EVEDA) та Міжнародного дослідницького центру термоядерної енергії (IFERC).[8]

Див. також

Примітки

  1. ↑ European Council (30 березня 2007). COUNCIL DECISION of 27 March 2007 establishing the European Joint Undertaking for ITER and the Development of Fusion Energy and conferring advantages upon it. Official Journal of the European Union. L98: 50—72. Процитовано 30 червня 2013.
  2. ↑ а б в Potential for reorganisation within the ITER project to improve cost-effectiveness (PDF). Budgetary Control Committee of the European Parliament. 27 травня 2014. Процитовано 30 червня 2013.
  3. ↑ Publication of the final accounts for the financial year 2017 (PDF). fusionforenergy.europa.eu. Процитовано 11 грудня 2018.
  4. ↑ Switzerland officializes ITER participation. www.iter.org. 29 травня 2009. Процитовано 1 травня 2014.
  5. ↑ Conn, R. W. та ін. (1990). Fusion reactor economic, safety and environmental prospects. New York: Plenum Press.
  6. ↑ ITER – the way to new energy. ITER. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 16 жовтня 2015.
  7. ↑ ITER takes next step towards nuclear fusion energy. The Manufacturer (англ.). Процитовано 16 жовтня 2015.
  8. ↑ а б Agreement between the European Atomic Energy Community and the Government of Japan for the Joint Implementation of the Broader Approach Activities in the Field of Fusion Energy Research (PDF). fusionforenergy.europa.eu. 2007. Процитовано 11 грудня 2018.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).