Freightliner FLD

Freightliner FLD
Freightliner FLD 112
Виробник	Freightliner
Роки виробництва	1987 - 2010
Попередник(и)	Freightliner FLC
Наступник(и)	Freightliner Cascadia
Клас	Вантажний автомобіль
Стиль кузова	Сідловий тягач

Freightliner FLD — сімейство важких капотних вантажівок 8-го класу (за класифікацією США), що випускалися американською компанією Freightliner Trucks з 1987 по 2010 рік. Серія стала однією з наймасовіших та найуспішніших в історії бренду, забезпечивши Freightliner багаторічне лідерство на ринку магістральних тягачів Північної Америки. Сімейство включало дві принципово різні філософські лінійки: масові аеродинамічні вантажівки для великих автопарків (FLD 112 / FLD 120) та престижні модифікації в традиційному американському стилі (Classic / Classic XL).

У 2010 році виробництво сімейства було повністю припинено. Прямим наступником Classic у стилі «ретро» стала модель Coronado, а місце головного масового аеродинамічного флагмана бренду зайняла Freightliner Cascadia.

Наприкінці 1980-х років ринок магістральних перевезень США зазнавав суттєвих змін через наслідки Дерегуляції ринку вантажоперевезень 1980 року (Motor Carrier Act) та стрімке зростання цін на пальне. На зміну безкапотним вантажівкам (Cabover / COE) почали приходити капотні тягачі з покращеною аеродинамікою.

У 1987 році Freightliner представив модель FLD120, яка замінила застарілу серію FLC. Головним завданням розробників було створення паливно-ефективної, надійної та простої в обслуговуванні машини, яка задовольнила б потреби великих логістичних компаній (флітів). Модель миттєво стала хітом завдяки продуманому дизайну та доступній ціні.

Сімейство FLD за конструкцією передньої осі та дизайном капота поділялося на два основні напрямки.

Ці моделі проектувалися з фокусом на зниження аеродинамічного опору:

Моделі мали похилий капот, що звужувався допереду, інтегровані в крила фари та обтічні бампери.

Моделі використовували схему Set-Back Axle (SBA) — передня вісь була зміщена назад під кабіну. Це зменшувало радіус розвороту, покращувало маневреність на логістичних терміналах та оптимізувало розподіл ваги вантажу.

Цифри в назві вказували на параметр BBC (Bumper to Back of Cab) — відстань від переднього бампера до задньої стінки кабіни в дюймах. Версія FLD 112 мала коротший капот і призначалася для регіональних рейсів, FLD 120 — для дальніх магістральних перевезень.

У 1990 році компанія представила модифікацію FLD 120 Classic, яка пізніше трансформувалася в окрему субмодель — Freightliner Classic. У 1993 році з'явилася подовжена версія Classic XL.

Модель створювалася спеціально для приватних далекобійників (owner-operators), які бойкотували «зализані» аеродинамічні форми та віддавали перевагу традиційному американському стилю. Вона стала прямим конкурентом культових Peterbilt 379 та Kenworth W900.

Капот став абсолютно квадратним, пласкiм і широким, виготовлявся з алюмінію. Фари винесли в окремі хромовані корпуси на крилах. Передня вісь була зміщена максимально вперед — схема Set-Forward Axle (SFA). Це збільшило колісну базу, забезпечивши надзвичайну плавність ходу на прямих хайвеях, хоча й погіршило маневреність.

Сlassic мав BBC 120 дюймів, а Classic XL отримав гігантський капот із показником BBC 132 дюйми (335 см), що робило його одним із найдовших тягачів на дорозі.

Окреме місце в лінійці займала модифікація FLD-SD (Severe Duty), створена для роботи в екстремальних умовах поза магістральними хайвеями.

Ця версія використовувалася як база для самоскидів, бетономішалок, лісовозів, сміттєвозів та важких евакуаторів. Вона стала головною відповіддю Freightliner на панування бренду Mack у будівельному сегменті.

Модель SD отримала посилену сталеву раму з одинарними або подвійними лонжеронами, посилену передню підвіску на жорстких ресорах та важкі мости (часто з колісною формулою 6х4 або 8х4 з додатковими підйомними осями). Капот виготовлявся з міцнішого склопластику, мав укорочену довжину для кращого огляду з кабіни та комплектувався масивним сталевим бампером із буксирувальними петлями.

Завдяки надзвичайній міцності шасі FLD-SD, саме ця модифікація стала основою для створення відомої військової вантажівки Freightliner M915A3/A5, яка роками перебувала на озброєнні армії США.

Вантажівки будувалися на міцній сталевій рамі, але каркас кабіни був виконаний з алюмінієвого сплаву, що знижувало вагу та запобігало наскрізній корозії. На відміну від деяких конкурентів, Freightliner не мав власних великих двигунів, тому пропонував клієнтам найширшу на ринку гаму силових агрегатів від провідних виробників.

Залежно від року випуску та побажань замовника, на FLD та Classic встановлювалися:

• Detroit Diesel: Серія 60 (один із найпопулярніших та найнадійніших 12.7- та 14.0-літрових двигунів епохи).
• Caterpillar: Легендарні механічні 3406B/C, а пізніше електронні 3406E та екологічні серії C15 / C16.
• Cummins: Серії L10, M11, N14 (з механічним та електронним впорскуванням) та пізніші блоки ISX.

Потужність варіювалася від 350 до понад 600 к.с.

Переважно механічні багатоступеневі коробки передач Eaton Fuller (від 9 до 18 передач). Наприкінці 2000-х з'явилися перші роботизовані версії. • Підвіска: Задня підвіска — фірмова пневматична Freightliner Airliner, яка забезпечувала високий комфорт та збереження вантажу.

Для сімейства FLD була розроблена кабіна з ергономічною панеллю приладів, що злегка огортала водія (Wrap-around dashboard). У магістральних версіях пропонувалися великі інтегровані або модульні спальні відсіки (Sleeper Boxes) завдовжки від 48 до 70 дюймів (особливо цінувалися високі версії Raised Roof). Моделі Classic у комплектації Eagle пропонували розкішне оздоблення: шкіряні сидіння, імітацію дерева на панелі приладів, додаткову шумоізоляцію, холодильники, мікрохвильові печі та просунуті аудіосистеми, що створювало домашній затишок у тривалих рейсах.