YaChudo

Триколірні Стріли

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Триколірні Стріли
італ. Frecce Tricolori
313º Gruppo Addestramento Acrobatico
Засновано1961 Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаІталія Італія
Належність Повітряні сили Італії
РольПілотажна група
Гарнізон/Штабавіабаза Ривольто
Кольорисиній, червоний, білий, зелений
ВебсайтPattuglia Acrobatica Nazionale
Командування
командир ескадрильїлейтенант-полковник Стефано Віт
Авіація
Винищувачі1961–63 Canadair F-86E
1964–81 Fiat G.91 PAN
Навчальні літаки10 Aermacchi MB-339PAN
Медіафайли на Вікісховищі

«Фречче Триколорі» (італ. Frecce Tricolori, дослівно «Триколірні Стріли»), офіційно відома як 313 акробатична тренувальна група, національна пілотажна команда Frecce Tricolori (італ. 313° Gruppo Addestramento Acrobatico, Pattuglia Acrobatica Nazionale (PAN) Frecce Tricolori) — демонстраційна пілотажна група ВПС Італії. Маючи десять літаків (дев'ять у щільному строю і один соліст), група є найбільшим у світі акробатичним патрулем, і найвідомішим завдяки своїй програмі виступу, що включає близько двадцяти аеробатичних номерів і триває близько півгодини. Команда є одним із національних символів Італії. [1] Базується на аеродромі Ривольто, провінція Удіне.

Історія

Frecce Tricolori була створена як офіційна група для навчання пілотів ВПС повітряній акробатиці, прийшовши на зміну численним неофіційним командам, що існували на той момент в Італії [2]. Лідер аеробатичної групи «Diavoli Rossi» майор Маріо Скварчіна отримав доручення Генерального штабу ВПС Італії заснувати Національний пілотажний патруль (італ. Pattuglia Acrobatica Nazionale), в якому були б представлені пілоти з усіх підрозділів ВПС. 313 пілотажна навчальна група була заснована 1 березня 1961 року на авіабазі Ривольто. Того ж дня до Ривольто з Гроссето прибули 6 літаків North American F-86 Sabre 4-ї авіабригади. 1 травня 1961 року команда здійснила свій перший офіційний виступ в аеропорту Тренто-Гардоло з нагоди авіашоу, організованого місцевим аероклубом [3].

На F-86 Sabre «Триколірні Стріли» літали до 1963 року. В тому ж році кількість літаків була збільшена до десяти, також на них було встановлено обладнання для використання кольорового диму. Наступного року група отримала нові літаки — винищувачі-бомбардувальники Fiat G.91PAN, на яких літала до 1982 року, коли вони були замінені Aermacchi MB-339 A/PAN MLU, що використовуються і донині.

28 серпня 1988 року під час виступу групи на авіабазі Рамштайн сталася катастрофа, у якій через зіткнення літаків команди загинуло троє пілотів і 67 глядачів. Двоє з трьох загиблих пілотів, Маріо Налдіні та Іво Нутареллі, через кілька днів мали дати свідчення на суді у справі рейсу 870 авіакомпанії Itavia. Це стало причиною різноманітних підозр і теорій змови щодо справжніх причин катастрофи у Рамштайні [4].

У 2000 році загальний час нальоту «Триколірних Стріл» на Aermacchi MB-339 досяг 50 000 годин. 8 вересня 2007 року Frecce Tricolori взяли участь у похоронах Лучано Паваротті в Модені та вшанували його прольотом, залишаючи зелено-біло-червоні димові сліди.

Літаки і шоу

Команда літає на Aermacchi MB-339-A/PAN, двомісних навчально-бойових літаках, здатних розвивати швидкість до 898 км/год. Типові для цієї моделі паливні баки на кінцях крил видалені, оскільки вони знижують акробатичні показники літака і ускладнюють політ у щільному строю, частково заважаючи огляду [5].

У оформленні група використовує смугу кольорів італійського прапору, яка перетинає борт літака на фоні савойського синього кольору. Черевна частина літака має світло-сірий колір, номери нанесені на жовті наліпки.

Під час виступів акробатичний патруль зазвичай складається з дев'яти літаків, що мають позивний «Pony» («Поні») і номер. [6] Назва «Поні» була придумана тодішнім капітаном Зено Тасіо на честь символа 4 авіакрила. [7]. Залежно від потреб, кількість літаків може досягати 11.

  • Поні-0 — командир
  • Поні-1 — лідер
  • Поні-2 — 1-й лівого флангу
  • Поні-3 — 1-й правого флангу
  • Поні-4 — 2-й лівого флангу
  • Поні-5 — 2-й правого флангу
  • Поні-6 — 1-й замикаючий
  • Поні-7 — 3 й лівого флангу
  • Поні-8 — 3-й правого флангу
  • Поні-9 — 2-й замикаючий
  • Поні-10 — соліст
  • Поні-11 — керівник з аеробатичної підготовки

Frecce Tricolori має три види шоу-програми: «висока», «низька» та «пласка», залежно від погодних умов та особливостей місця виступу. Висока програма обирається, коли нижня межа хмар знаходиться вище за 1000 м, і характеризується виконанням аеробатичних фігур повністю на вертикальній площині. Низька програма використовується, коли хмари не вищі за 500—600 м, і в такому разі вертикальні маневри не виконуються. Плаский варіант включає лише прості стройові маневри на низькій висоті. За можливості, виступи завершуються тим, що група у повному складі малює в небі кольоровим димом п'ятикілометровий триколор Італії під акомпанемент арії «Nessun dorma» у виконанні Лучано Паваротті, що лунає з динаміків на землі.

Інциденти

Нижче наведено список аварій, які сталися з пілотами «Frecce Tricolori»: [8]

Пілот Літак Позиція Обставини Результат Місце Дата
Массімо Раффаело Скала F-86E Sabre Поні-3 Тренування Загинув Авіабаза Ривольто 3 травня 1961
Джанні Пінато F-86E Sabre Поні-4 Тренування Вижив Авіабаза Ривольто 3 травня 1961
Джанбаттіста Чеолетта F-86E Sabre Тренування Вижив Авіабаза Ривольто 21 серпня 1961
Мауро Вентуріні F-86E Sabre Тренування Загинув Авіабаза Ривольто 30 серпня 1961
Еудженіо Колуччі F-86E Sabre Поні-5 Авіашоу Загинув Форлі 5 травня 1963
Енніо Антіколі F-86E Sabre Поні-8 Авіашоу Вижив Форлі 5 травня 1963
Рафаель Д'Андретта Fiat G.91PAN Поні-3 Тренування Загинув Авіабаза Ривольто 22 березня 1967
Джанкарло Бонолло Fiat G.91PAN Поні-6 Тренування Вижив Бертіоло 12 грудня 1969
Валентино Янса Fiat G.91PAN Поні-9 Тренування Загинув Пальманова 22 вересня 1971
Анджело Гейс Fiat G.91PAN Поні-7 Авіашоу Загинув Пратіка ді Маре 2 червня 1973
Антоніо Галлу Fiat G.91PAN Поні-4 Авіашоу Вижив Пратіка ді Маре 2 червня 1973
Сандро Сантиллі Fiat G.91PAN Поні-9 Тренування Загинув Авіабаза Ривольто 14 березня 1974
Івано Поффе Fiat G.91PAN Поні-7 Тренування Загинув Авіабаза Ривольто 14 березня 1974
Граціано Каррер Fiat G.91PAN Поні-2 Тренування Загинув Авіабаза Ривольто 12 липня 1978
Андреа Ді Паолі Fiat G.91PAN Поні-4 Тренування Вижив Авіабаза Ривольто 12 липня 1978
П'єргіанні Петрі Fiat G.91PAN Поні-2 Авіашоу Загинув Мілденхолл (Англія) 27 травня 1979
Віто Поска Fiat G.91PAN Поні-4 Тренування Вижив Ривольто 9 квітня 1980
Паскуаліно Горга Fiat G.91PAN Поні-7 Тренування Не постраждав Тревізо 29 червня 1981
Антоніо Галлус Fiat G.91PAN Поні-1 Тренування Загинув Авіабаза Ривольто 2 вересня 1981
Фабіо Броведані Fiat G.91PAN Поні-2 Тренування Вижив Авіабаза Ривольто 2 вересня 1981
Віто Поска MB-339PAN Поні-1 Перебазування Вижив К'юзафорте 4 вересня 1984
Джон Мільо MB-339PAN Поні-11 Тренування Загинув Авіабаза Ривольто 20 лютого 1985
Маріо Налдіні MB-339PAN Поні-1 Авіашоу Загинув Рамштайн (Німеччина) 28 серпня 1988
Джорджіо Алессіо MB-339PAN Поні-2 Авіашоу Загинув Рамштайн, Німеччина 28 серпня 1988
Іво Нутареллі MB-339PAN Поні-10 Авіашоу Загинув Рамштайн, Німеччина 28 серпня 1988
Паоло Скопоні MB-339PAN Поні-10 Тренування Загинув Авіабаза Ривольто 12 грудня 1988
Андреа Брага
Стефано Коміссо 		MB-339PAN Поні-9 Тренування Вижили Авіабаза Ривольто 27 жовтня 2002
Оскар Дель До MB-339PAN Поні-4 Зліт Пілот вижив, 1 загибла і троє поранених серед цивільних на землі. Аеропорт Турин 16 вересня 2023

Нагороди

  • 17 липня 2005 року «Триколірні Стріли» на Royal International Air Tattoo отримали нагороду за найкращий виступ, а йорданський принц Фейсал бін Хусейн вручив команді престижну нагороду «Меморіальний меч короля Хусейна» [9].
  • 19 серпня 2005 року команда отримала медаль «За повітроплавні заслуги» на Міжнародному авіасалоні в Москві, ставши першою неросійською командою, що одержала цю нагороду [10].
  • Під час святкування «Італійського дня якості» (італ. Giornata della Qualità Italia) 2008 року, в якому взяли участь представники Комітету Леонардо, Президент Італії вручив Frecce Tricolori «Премію Леонардо» за життєві досягнення [11].
  • 7 грудня 2010 року міністр закордонних справ Франко Фраттіні вручив Frecce Tricolori нагороду «Перемога Італії» (Winning Italy Award) 2010 року на знак визнання високої майстерності, досягнутої в просуванні та зміцненні іміджу Італії у світі [12].
  • 24 липня 2019 року Frecce Tricolori отримали нагороду RAFCTE Trophy як найкраща іноземна пілотажна команда на Royal International Air Tattoo у Ферфорді, Англія [13].
  • 26 березня 2023 року команда була сертифікована Книгою рекордів Гіннеса за найбільшу кількість літальних апаратів у складі пілотажної групи [14].

Різне

  • Команда фігурує у художньому пригодницько-комедійному фільмі 1972 року «Forza „G“» (іт. «Сила g», в англомовному прокаті відомий як «Winged Devils», «Крилаті дияволи», у франкомовному — як «La Patrouille du ciel», «Небесний патруль»). Головний герой фільму вступає до «Триколірних Стріл» і бере участь у повітряних змаганнях.
  • Автомобільна компанія Pagani у 2010 році випустила обмежену серію (всього три екземпляри) суперкарів «Pagani Zonda Tricolore» на честь 50-річчя команди [15].

Галерея

Посилання

Виступ на Royal International Air Tattoo 2022 року, YouTube

Примітки

  1. ↑ а б Le Frecce Tricolori verso il 60esimo compleanno (італ.). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б Storia di un passato glorioso (італ.). Aeronautica Militare official site. Архів оригіналу за 02 травня 2009. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2009-05-02? (довідка)
  3. ↑ а б 3 marzo 1961: la nascita della P.A.N. (італ.). Storia delle Frecce Tricolori. 18 березня 2018. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 21 квітня 2020.
  4. ↑ а б Ustica, la denuncia choc: «L'incidente alle frecce tricolori fu un sabotaggio» (італ.). il Fatto Quotidiano. 01 лютого 2012. Архів оригіналу за 08 травня 2017. Процитовано 21 квітня 2024. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2017-05-08? (довідка)
  5. ↑ а б La storia delle Frecce Tricolori (італ.). PisaToday. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. [Архівовано 2019-10-15 у Wayback Machine.]
  6. ↑ а б Le «Frecce Tricolori» (італ.). 07 липня 2005. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 21 квітня 2024.
  7. ↑ а б Pattuglie acrobatiche del 4º Stormo (італ.). Associazione 4° Stormo Gorizia. Архів оригіналу за 02 лютого 2016. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2016-02-02? (довідка) [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.]
  8. ↑ а б Circolo della Pattuglia Acrobatica Nazionale – Per non dimenticare (італ.). Архів оригіналу за 04 грудня 2022. Процитовано 21 квітня 2024. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2022-12-04? (довідка)
  9. ↑ а б Le «Frecce Tricolori» consegnano al generale Leonardo Tricarico «The King Hussein Memorial Sword» (італ.). AvioNews.it. 09 вересня 2005. Архів оригіналу за 21 квітня 2024. Процитовано 21 квітня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  10. ↑ а б Le Frecce Tricolori ricevono a Mosca la Medaglia d'argento al merito aeronautico (італ.). Storia delle Frecce Tricolori. 22 серпня 2005. Архів оригіналу за 26 вересня 2020.
  11. ↑ а б Premio Leonardo per le Frecce Tricolori (італ.). Storia delle Frecce Tricolori. 16 грудня 2008. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 21 квітня 2024.
  12. ↑ а б Winning Italy Award’ alle Frecce Tricolori (італ.). Aeronautica Difesa. 09 грудня 2010. Архів оригіналу за 21 квітня 2024. Процитовано 21 квітня 2020.
  13. ↑ а б Frecce Tricolori premiate allair show di Fairford (італ.). Storia delle Frecce Tricolori. 22 липня 2023. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 21 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  14. ↑ а б Most jet aircraft in a military aerobatic display team (англ.). Книга рекордів Гіннеса. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 21 квітня 2024.
  15. ↑ а б Pagani Zonda Tricolore (пол.). Profi Auto. 28 липня 2014. Архів оригіналу за 30 березня 2015. Процитовано 21 квітня 2020.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).