Мурахолов рудолобий
| ?Мурахолов рудолобий | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Мурахоловові (Formicariidae) |
| Рід: | Мурахолов (Formicarius) |
| Вид: | Мурахолов рудолобий |
| Біноміальна назва | |
| Formicarius rufifrons Blake, 1957 | |
Мапа поширення виду | |
| Посилання | |
| Formicarius rufifrons | |
| Formicarius rufifrons | |
| 1050538 | |
| 560102 | |
| 22703203 | |
| 2767814 | |
Мурахоло́в рудоло́бий[2] (Formicarius rufifrons) — вид горобцеподібних птахів родини мурахоловових (Formicariidae).
Поширення
Вид поширений у Південній Америці. Раніше птах був відомий лише з басейну річки Мадре де Діос на південному сході Перу, але у 1990-х роках його популяції знайдені у верхів'ї річки Журуа в штаті Акрі, на заході Бразилії, в басейні річки Тагуаману в департаменті Пандо на півночі Болівії та річки Урубамба в Перу.
Птах трапляється у заболочених районах, прибережних лісах, алювіальних лісах, при цьому воліє до районів з густим підліском, переважно з геліконії.
Опис
Птах завдовжки 18 см, вагою 54—57 г. Тіло міцне з короткими закругленими крилами, довгими і сильними ніжками і коротким квадратним хвостом. Голова, спина, крила та хвіст темно-коричневі. Лицьова маска, груди та черево чорні. Лоб рудувато-червоний. Дзьоб довгий і тонкий, чорного кольору.
Спосіб життя
Мешкає у вологих лісах з густим підліском. Трапляється переважно поодинці. Більшу частину дня проводить на землі, шукаючи поживу, рухаючись досить повільно і обережно, готовий сховатися в гущавині підліску за найменшої небезпеки. Живиться комахами та іншими дрібними безхребетними.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2017). Formicarius rufifrons. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 4 лютого 2020.
{{cite journal}}: Cite journal вимагає|journal=(довідка) - ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання
- Formicarius rufifrons [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.] на xeno-canto.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).