Мурахолов мексиканський
| ?Мурахолов мексиканський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Мурахоловові (Formicariidae) |
| Рід: | Мурахолов (Formicarius) |
| Вид: | Мурахолов мексиканський |
| Біноміальна назва | |
| Formicarius moniliger PL Sclater, 1857 | |
 Мапа поширення виду | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Formicarius moniliger |
 Віківиди: | Formicarius moniliger |
 ITIS: | 916659 |
 МСОП: | 103661247 |
Мурахоло́в мексиканський[2] (Formicarius moniliger) — вид горобцеподібних птахів родини мурахоловових (Formicariidae).
Поширення
Вид поширений в Центральній Америці. Трапляється на півдні Мексики (південніше штату Веракрус), півночі і сході Гватемали, в Белізі та на півночі Гондурасу. Живе у тропічних та субтропічних дощових лісах.[3]
Опис
Птах завдовжки 17 см, вагою 56—67 г. Тіло міцне з короткими закругленими крилами, довгими і сильними ніжками і коротким квадратним хвостом. Голова, спина, крила та хвіст темно-коричневі. Груди та черево сірі. Горло та лицьова маска чорна. Дзьоб довгий і тонкий, чорного кольору. Біля основи верхньої щелепи є невелика біла пляма трикутної форми.
Спосіб життя
Мешкає у вологих лісах з густим підліском. Трапляється поодинці або парами, проводячи більшу частину дня за пошуком поживи, шукаючи її між підстилкою або травою, рухаючись досить повільно і обережно, готовий сховатися в гущавині підліску за найменшої небезпеки. Живиться комахами та іншими дрібними безхребетними. Сезон розмноження триває з квітня по червень. Гнізда облаштовує у дуплах. Про пташенят піклуються обидва батьки.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2017). Formicarius moniliger. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
{{cite journal}}: Cite journal вимагає|journal=(довідка) - ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Formicarius moniliger [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.] на xeno-canto.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).