Трупіалець пурпуровий
| ?Трупіалець пурпуровий | |
|---|---|
Самець пурпурового трупіальця | |
Самиця пурпурового трупіальця | |
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Трупіалові (Icteridae) |
| Рід: | Трупіалець (Euphagus) |
| Вид: | Трупіалець пурпуровий |
| Біноміальна назва | |
| Euphagus cyanocephalus (Wagler, 1829) | |
Ареал виду Гніздування
Проживання впродовж року
Зимування | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
| Euphagus cyanocephalus | |
| Euphagus cyanocephalus | |
| 45511162 | |
| 179094 | |
| 22724332 | |
| 84817 | |
| Fossilworks: | 368522 |
Трупіа́лець пурпуровий[2] (Euphagus cyanocephalus) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Мешкає в Північній Америці[4].
Опис



Довжина самців становить 23 см, вага 60–73 г, довжина самиць становить 21 см, вага 50,6–67 г. Розмах крил становить 39 см, довжина крила 121–133 мм, довжина хвоста 95–102,5 мм, довжина дзьоба 20,4–24 мм, довжина цівки 29,5–33,5 мм[5].
Самці під час сезону розмноження мають повністю чорне забарвлення з фіолетовим відблиском на голові і синьо-зеленим відблиском на решті тіла. Очі кремово-білі або блідо-жовті, дзьоб конічної форми, загострений, чорний, лапи чорні. Самиці і самці під час негніздового періоду мають сірувато-коричневе забарвлення, голова і шия у них світліші, відблиск в їх оперенні слабо виражений, очі темно-карі. Забарвлення самиць є подібне до забарвлення дорослих птахів. Молоді самці мають чорнувате забарвлення, над очима у них сірі "брови", на спині і грудях є кілька сірих смуг.
Загалом пурпурові трупіальці нагадують північних трупіальців, однак у самців північних трупіальців відблиск в оперенні голови більш виражений, а дзьоб коротший. Також пурпурових трупіальців можна сплутати з пурпуровошиїм граклом, однак у останніх хвіст помітно довший.
Поширення і екологія
Пурпурові трупіальці гніздяться на півдні Канади і в США. Взимку вони мігрують на південь, де зимують на південному сході США і в Мексиці. На заході США пурпурові трупіальці ведуть осілий спосіб життя, в районі Великих озер ареал цих птахів розширюється на схід[6]. Пурпурові трупіальці живуть на відкритих і напіввідкритих місцевостях — луках і полях, часто поблизу води, на висоті до 1300 м над рівнем моря. Вони легко адаптуються до присутності людей і часто зустрічаються в садах, особливо на сході ареалу. Там де їх ареал перетинається з ареалом пурпуровошиїх граклів, трупіальці частіше зустрічаються у відкритих ландшафтах, тоді як гракли віддають перевагу передмістям і містам.
Пурпурові трупіальці під час негніздового періоду часто формують великі зграї, до яких долучаються інші види, зокрема каліфорнійські сороки. Вони живляться переважно насінням і комахами, також деякими ягодами. Шукають їжу в полях і на мілководдях, іноді ловлять комах в польоті. Подедкуди вважаються шкідниками посівів.
Пурпурові трупіальці гніздяться розрідженими колоніями, які зазвичають включають декілька пар, однак іноді нараховують до 100 гніздових пар. Гніздо має чашоподібну форму, розміщується в чагарнику, на дереві або на скелі. Насиджують самиці, інкубаційний період триває близько 2 тижнів. Пташенята покидають гніздо через 2 тижні після вилуплення.
Галерея
-
E. cyanocephalus самець
-
E. cyanocephalus самка -
Переливчаста фіолетова голова самця є відмінною рисою. -

-
Самець, Орегон, США -
Female calling -
Гніздо трупіальця пурпурового в Національному заповіднику дикої природи Сідскаді -
Самець, Національний заповідник дикої природи Малхер, Орегон -
Трупіалець пурпуровий Euphagus cyanocephalus, Каліфорнія.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Euphagus cyanocephalus. IUCN Red List of Threatened Species (англ.). 2016: e.T22724332A94861418. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22724332A94861418.en. Процитовано 07 вересня 2025.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 жовтня 2022.
- ↑ Peterson, Roger Tory; Peterson, Virginia Marie (2002). Birds of Eastern and Central North America (вид. 5th). New York, NY: Houghton Mifflin. с. 310. ISBN 0-395-74047-9.
- ↑ Godfrey, W. Earl (1966). The Birds of Canada. Ottawa: National Museum of Canada. с. 359.
- ↑ Stepney, P.H.R.; Power, Dennis M. (Грудень 1973). Analysis of the Eastward Breeding Expansion of Brewer's Blackbird Plus General Aspects of Avian Expansions (PDF). The Wilson Bulletin. 85 (4): 452—464.
Джерела
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
- Martin, Stephen G. (2002). Poole, A.; Gill, F. (ред.). Brewer's Blackbird (Euphagus cyanocephalus). The Birds of North America Online. Philadelphia, PA: The Birds of North America, Inc.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).