Папужник лусонський
| ?Папужник лусонський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Уразливий (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Астрильдові (Estrildidae) |
| Рід: | Папужник (Erythrura) |
| Вид: | Папужник лусонський |
| Біноміальна назва | |
| Erythrura viridifacies Hachisuka & Delacour, 1937 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Erythrura viridifacies |
 Віківиди: | Erythrura viridifacies |
 EOL: | 913527 |
 ITIS: | 559979 |
 МСОП: | 22719703 |
Папу́жник лусонський[2] (Erythrura viridifacies) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Ендемік Філіппін.
Опис
Довжина птаха становить 12-13 см, враховуючи довгий хвіст. Самці мають переважно яскраво-зелене забарвлення, нижня частина тіла дещо світліша, махові пера мають чорнуваті краї, хвіст видовжений, червоний. У самиьц нижня частина живота і гузка охристо-коричневі, хвіст коротший.
Поширення і екологія
Лусонські папужники мешкають на островах Лусон, Негрос, Панай і Себу. Вони живуть в лісах і фрагментарних лісових масивах, на узліссях, в деградованих лісах і саванах. Часто зустрічаються в гірських тропічних лісах і бамбукових заростях на висоті понад 1000 м над рівнем моря, однак трапляються і на рівнинах. Ведуть частково кочовий спосіб життя. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками до 10 птахів. Живляться насінням бамбука і казуарини, а також інших рослин, плодами, ягодами, іноді також дрібними літаючими комахами.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція лусонських папужників становить від 6 до 15 тисяч дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Erythrura viridifacies: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 31 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 серпня 2022.
Джерела
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).