Папужник новокаледонський
| ?Папужник новокаледонський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Астрильдові (Estrildidae) |
| Рід: | Папужник (Erythrura) |
| Вид: | Папужник новокаледонський |
| Біноміальна назва | |
| Erythrura psittacea (Gmelin, 1789) | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Fringilla psittacea | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Erythrura psittacea |
 Віківиди: | Erythrura psittacea |
 EOL: | 913516 |
 ITIS: | 559976 |
 МСОП: | 22719725 |
 NCBI: | 1036804 |
Папу́жник новокаледонський[2] (Erythrura psittacea) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Ендемік Нової Каледонії.
Опис
Довжина птаха становить 12-14 см, вага 10,5-11,5 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно зелене. Лоб, обличчя, скроні, щоки, горло і верхня частина грудей яскраво-червоні, від дзьоба до очей ідуть коричневі смуги. Махові пера темно-коричневі з яскраво-зеленими краями і кінчиками. Гузка, надхвістя і центральні стернові пера червоні, решта стернових пер коричневі з червонуватими кінчиками. Дзьоб короткий, товстий, чорнуватий, очі темно-карі, лапи світло-рожеві або світло-коричневі.
Поширення і екологія
Новокаледонські папужники мешкають на островах Нова Каледонія, Луайоте і Іль-де-Пінс. Інтродуковані популяції існують також на островах Ефате і Емае у Вануату — ймовірно вони є нащадками птахів, що втікли з неволі. Новокаледонські папужники живуть на узліссях тропічних лісів, на галявинах, на плантаціях і в садах. Під час негніздового періоду вони утворюють зграйки до 20-30 птахів. Живляться насінням трав, плодами і ягодами, іноді також дрібними комахами та їх личинками.
Гніздування припадає на завершення сезону дощів і триває двічі на рік, у березні і у вересні. Пара птахів будує кулеподібне гніздо з сухої трави, корінців і рослинних волокон, яке встелюється пухом і розміщується в заглибинах серед скель, в дуплі або густій рослинності. В кладці від 3 до 6 рожевих яєць. Насиджують переважно самиці, інкубаційний період триває 13-14 днів. Пташенята покидають гніздо через 16-17 днів після вилуплення, батьки продовжують піклуватися про них ще 2 тижні. Вони набувають дорослого забарвлення у віці 3-4 місяців.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Erythrura psittacea: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 31 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 серпня 2022.
Джерела
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
Посилання
- Species profile - Finch Information Center
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).