Папужник мінданайський
| ?Папужник мінданайський | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Астрильдові (Estrildidae) |
| Рід: | Папужник (Erythrura) |
| Вид: | Папужник мінданайський |
| Біноміальна назва | |
| Erythrura coloria Ripley & Rabor, 1961 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Erythrura coloria |
 Віківиди: | Erythrura coloria |
 EOL: | 1050410 |
 ITIS: | 559969 |
 МСОП: | 22719716 |
 NCBI: | 1917489 |
Папу́жник мінданайський[2] (Erythrura coloria) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Ендемік Філіппін.
Опис
Довжина птаха становить 10 см. Забарвлення переважно зелене. Обличчя кобальтово-синє, на скронях і щоках окаймлене червоними плямами. Надхвістя червоне. У самиць сині і червоні плями на голові менш виражені, у молодих птахів вони відсутні. Голова з боків у молодих птахів тьмяно-синьо-зелена, горло коричнювато-оливкове, груди і решта нижньої частини тіла тьмяно-зеленуваті або тьмяно-зеленувато-охристі.
Поширення і екологія
Міндандайські папужники є ендеміками острова Мінданао на півдні Філіппінського архіпелагу. Вони живуть в підліску вологих гірських тропічних лісів, на узліссях і трав'янистих галявинах, у вторинних заростях, на висоті від 1000 до 2250 м над рівнем моря. Живляться насінням трав'янистих рослин, пагонами, плодами і ягодами, під час сезону розмноження також комахами та їх личинками.
Сезон розмноження триває з вересня по січень. Пара птахів будує кулеподібне гніздо. В кладці 3-4 яйця, інкубаційний період триває 15 днів, насиджують переважно самиці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, а стають повністю самостійними ще через 2 тижні. Вони набувають дорослого забарвлення у віці 4 місяців.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Erythrura coloria: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 01 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 вересня 2022.
Джерела
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).