Піта гранатова
| ?Піта гранатова | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Пітові (Pittidae) |
| Рід: | Erythropitta |
| Вид: | Піта гранатова |
| Біноміальна назва | |
| Erythropitta granatina (Temminck, 1830) | |
| Синоніми | |
| Pitta granatina | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Erythropitta granatina |
 Віківиди: | Erythropitta granatina |
 МСОП: | 22735819 |
 NCBI: | 397303 |
Піта гранатова[2] (Erythropitta granatina) — вид горобцеподібних птахів родини пітових (Pittidae).
Поширення
Вид поширений в на Малайському півострові, на Калімантані і Суматрі. Природне середовище проживання виду представлене первинним та вторинним тропічним лісом та заболоченими ділянками з густим підліском заввишки до 600 м над рівнем моря.
Чисельність
Кількість глобальної популяції не була визначена кількісно, але цей вид описується як «рідкісний, але місцями поширений» у Малайзії, «рідкісний» у Таїланді, вимерлий у Сінгапурі, «дефіцитний» на Суматрі та «широко розповсюджений» на Борнео.
Опис
Дрібний птах, завдовжки до 15 см. Тіло масивне. Крила та хвіст короткі. Голова округла. Дзьоб довгий та міцний. У самця голова чорна, з червоною верхівкою і потилицею обведені вузькою синьою смугою, яка починається від задньої частини ока, та досягає основи потилиці; груди і крила сині, останні з блакитними маховими пір'ями; хвіст блакитний, а живіт і підхвістя — червоні. Самиця має тьмяніше забарвлення, ніж самець. Обидві статі мають чорнуватий дзьоб, тілесні ноги та карі очі.
Спосіб життя
Трапляється поодинці. Активний вдень. Птах проводить більшу частину дня, рухаючись у гущі підліску в пошуках поживи. Живиться дощовими хробаками та равликами, рідше комахами та іншими дрібними безхребетними. Шлюбний сезон припадає на період з березня по серпень. Партнери співпрацюють у будівництві гнізда (куляста маса гілочок та рослинного матеріалу з внутрішньою інкубаційною камерою, вистеленою листям, розміщеною або на землі, або серед дерев), у інкубації та піклуванні про пташенят. У кладці 2 яйця.
Підвиди
Розрізняють 2 підвиди:
- Erythropitta granatina granatina — Малайський півострів, Суматра;
- Erythropitta granatina coccinea Eyton, 1830, ендемік Борнео.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2017). Erythropitta granatina. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).