YaChudo

Ерік Понтоппідан

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Ерік Понтоппідан
Народився24 серпня 1698[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Оргус, Данія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер20 грудня 1764[1][2][…] (66 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Копенгаген, Данія Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаКоролівство Данія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьентомолог, пастор, історик церкви, орнітолог, натураліст, богослов, викладач університету, журналіст, письменник, економіст, єпископ Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКопенгагенський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКопенгагенський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаQ115858594? Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоРосійська академія наук
Данська королівська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоLudvig Pontoppidand Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриChristian Pontoppidand Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Ерік Понтоппідан у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ерік Людвігсен Понтоппідан (Erik Ludvigsen Pontoppidan; 24 серпня 1698, Орхус — 20 грудня 1764, Копенгаген) — данський письменник, лютеранський єпископ Норвезької церкви, історик, орнітолог та антиквар. Його «Катехизис Церкви Данії» сильно вплинув на данську та норвезьку релігійну думку та практику протягом приблизно наступних 200 років після його публікації 1737 року.

Раннє життя та освіта

Понтоппідан народився в Орхусі в родині ректора Людвіга Генріксена Понтоппідана (1648–1706) та його другої дружини Ельзи Софі Спенд (1673–1707). Його молодший брат Крістіан Людвігсен Понтоппідан (1696–1765) був провістом (stiftsprovst) в Орхусі. Першою дружиною його батька була Барбара Бекер (1646–1689). Ерік Понтоппідан, який рано осиротів, був поміщений у будинок далекого родича, радника юстиції Д. К. Бреса з Коккедаля в парафії Торслев, і зазнавав поганого поводження з боку домашнього вчителя, тому 1709 року, завдяки втручанню родини, він спочатку потрапив до латинської школи в Орхусі, а в 1710 році до латинської школи Фредеріції, де жив зі своїм зведеним братом, парафіяльним священиком Генріком Понтоппіданом, який, коли хлопчик вважав шкільну дисципліну нестерпною, помістив його 1713 року в будинок до парафіяльного священника Ове Гульдберга в Барріті. У 1715 році він повернувся до латинської школи Фредеріції, яку закінчив 1716 року. Потім він вступив до Копенгагенського університету для вивчення теології, отримавши атестат (attestats) у 1718 році.

Кар'єра

Понтоппідан працював приватним репетитором у Норвегії у 1719–1720 роках. Потім він був найнятий ховмістром для сина Івара Хюйтфельдта, Клауса, з яким він поїхав до Нідерландів та Англії (1720–1721). Під час їхнього перебування в Утрехті він особисто зустрівся з впливовим тоді реформатським теологом Фрідріхом Адольфом Лампе, чиї теологічні думки справили на нього враження. 1721 року він став приватним репетитором Фрідріха Карла Карлштейна (пізніше герцога Пленського ), а через два роки — ранковим проповідником у замку та денним проповідником у Нордборзі. З 1726 по 1734 рік він був пастором у Гагенберзі, де він настільки захищав пієтистів, що вважав за доцільне захищати свій курс від лютеран у працях «Діалог, або Підґрунтя Севера, щирість та простота релігії» та «Чистота читання» (1726) та «Глаубенсдзеркало» (1727). У цей же період він заклав основу своїх пізніших топографічних та історичних праць у «Memoria Hafniæ» (1729); «Theatrum Daniæ» (1736); та вищезгаданій «Kurzgefasste Reformationshistorie der dänischen Kirche». Понтоппідан послідовно став пастором у Хіллероді та замковим проповідником у Фредеріксборзі (1734), датським придворним проповідником у Копенгагені (1735), надзвичайним професором богослов'я в університеті (1738) та членом місіонерської ради (1740), водночас написавши свої «Everriculum fermenti veteris» (1736) та «Böse Sprichwörter» (1739).

У 1736 році Понтоппідану було наказано королівським рескриптом підготувати пояснення катехізису та новий гімнальник, і завдяки цим двом творам — «Sandhed til gudfrygtighed» (1737) та «Гімнальнику» (1740) — справа пієтизму в Данії отримала потужну підтримку. Він також продовжив свої історичні дослідження у своїй праці «Marmora Danica» (3 томи, 1739–1741; збірка визначних епітафій та церковних пам'яток) та некритичних «Annales ecclesiæ Danicae» (4 томи, 1741–1752); а також написав роман «Menoza» (3 томи, 1742–1743), критику релігійних умов Данії та інших країн. 1747 року його було призначено єпископом у Бергені, де він запровадив багато освітніх реформ і написав «Glossarium Norvagicum» (1749) та «Forsøk til Norges naturlige historie» (Копенгаген, 1752–1753), а його пастирські листи частково лягли в основу його пізнішої «Collegium pastorale practicum» (1757). Однак антагонізм, який Понтоппідан викликав у Бергені, змусив його 1754 року вирушити до Копенгагена, де наступного року він став проканцлером університету. Однак усі його плани на цій посаді були зірвані його опонентами, і він шукав розради в письмовій формі, результатами чого стали його «Origines Hafnienses» (1760) та перші дві частини його «Den danske Atlas» (1763–1767), останні п'ять томів якого були відредаговані посмертно. Він також був активним політичним економістом, будучи редактором журналу «Danmarks og Norges ökonomiske Magazin» (8 томів, 1757–1764).

Як єпископ, він опублікував Glossarium Norvegicum, збірку близько 1000 норвезьких слів, які мали «служити спільній мові для просвіти та вдосконалення». Тут він рекомендує використовувати «значущі» норвезькі слова, а не французькі та інші іноземні вирази. Метою було допомогти данським чиновникам, особливо священникам, краще зрозуміти норвезьких селян.[4] Він також написав трактат про «долю та попередній стан данської мови в Південній Ютландії».[5]

Морські змії та гігантські кальмари

Понтоппідан доводив існування морського змія, кракена та русалки у своїй двотомній праці Forsøk til Norges naturlige historie (Природна історія Норвегії), опублікована в 1752 та 1753 роках.[6]

Герман Мелвілл у своєму романі «Мобі Дік» розповідає про «великого Кракена єпископа Понтопподана».

Жюль Верн у своєму романі «Двадцять тисяч льє під водою» згадує цей аспект творчості Понтоппідана. Оповідач, професор Аронакс, пояснює, що «інший єпископ, Понтоппідан Бергенський, також розповідає про рибу-диявола настільки велику, що на ній міг маневрувати цілий кавалерійський полк». Незважаючи на скептицизм його супутників, вони невдовзі зустрічають «кальмара колосальних розмірів».[7] Див. також його «Морський змій».

Особисте життя

Понтоппідан був одружений тричі. 26 жовтня 1723 року він одружився з Францискою Токсверд (померла 1730 року). Вона була дочкою міністра Педера Франдсена Токсверда (помер 1735 року). У них не було дітей. Другою дружиною Понтоппідана була Ліна (Елліна) Даніельсен (1712–1744), дочка хусфогеда замку Сьондерборг Петера Даніельсена (1680–1735) та Інгеборг Томсен (нар. 1690 року). Весілля відбулося 4 вересня 1731 року в Сьондерборзі. У них було два сини та дочка. Старший з двох синів, Крістіан Фредерік Понтоппідан (1830–1816), був контрадміралом. Третьою дружиною Понтоппідана була Йоганна Марія де Гофман (1722–1809), дочка радника юстиції Серена де Гофмана тіля Скеррільдгарда (1688–1771) та Карен Елізабет Дрейєр (1689–1727). Весілля відбулося 16 лютого 1745 року. У них було три дочки та три сини. Син Карл Понтоппідан (1748—1802) обіймав посаду директора Королівського торгового департаменту Гренландії та був членом ради в Копенгагені.[8]

Вплив

«Гелерське головолом'я» Понтоппідана вплинуло на шведського лютеранського проповідника-мирянина Карла Улофа Розеніуса, навчивши його важливості навернення та живої віри.[9]

Нотатки

  1. ↑ а б Biographies of the Entomologists of the World — Senckenberg German Entomological Institute.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Vemund Skard: Norsk språkhistorie bind 2 (s. 101), Universitetsforlaget, ISBN 82-00-02245-5
  5. ↑ Vemund Skard: Norsk språkhistorie bind 2 (s. 122)
  6. ↑ Loxton, Daniel; Prothero, Donald R. (2013). Abominable Science! : Origins of the Yeti, Nessie, and Other Famous Cryptids (англ.). New York: Columbia University Press. с. 207. ISBN 9780231153201.
  7. ↑ Verne, Jules. Twenty Thousand Leagues Under the Seas (англ.) (вид. Translated by F. P. Walter).
  8. ↑ Carl Pontoppidan. Dansk Biografisk Leksikon (Danish) . 18 липня 2011. Процитовано 23 серпня 2023.
  9. ↑ Lodin, Sven (1959). C. O. Rosenius: biografi (nb) . Bergen: A. S Lunde & Co's forlag. с. 40—41.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).