Eremalauda dunni
| ?Eremalauda dunni | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Жайворонкові (Alaudidae) |
| Рід: | Аравійський жайворонок (Eremalauda) |
| Вид: | Eremalauda dunni |
| Біноміальна назва | |
| Eremalauda dunni (Shelley, 1904) | |
 Ареал виду (зеленим) | |
| Синоніми | |
| Ammomanes dunni Calendula dunni | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Eremalauda dunni |
 Віківиди: | Eremalauda dunni |
 ITIS: | 559937 |
 МСОП: | 103765809 |
 NCBI: | 1364983 |
Eremalauda dunni[2] (жайворонок сахельський) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae)[3]. Мешкає в Африці. Раніше вважавсля конспецифічним з аравійським жайворонком.
Опис
Довжина птаха 114-15 см, розмах крил 25-30 см. Довжина дзьоба становить 13,8-15,8 мм, довжина хвоста 5-5,5 см. Верхня частина тіла бліда, піщано-коричнева, легко поцяткована рудувато-коричневими смужками. Нижня частина тіла білувата, груди легко поцятковані темними смужками. Над очима бліді "брови", навколо оче бліді кільця. Махові пера рудувато-коричневі, хвіст короткий, широкий, чорнуватий, крайні стернові пера бліді. Дзьоб міцний, жовтуватий, на кінці більш темний. Очі карі. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Поширення і екологія
Сахельські жайворонки мешкають на півдні Сахари та на півночі регіону Сахель, в Західній Сахарі, Мавританії, Малі, Нігері, Чаді і Судані. Вони живуть на сухих трав'янистих рівнинах, місцями порослих чагарниками, на краях пустель і в оазах. Зустрічаються зграйками. Живляться насінням і комахами, яких шукають на землі. Гніздяться на землі.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Eremalauda dunni: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 13 липня 2022
- ↑ Eremalauda dunni у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 липня 2022.
Джерела
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
- Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).