Вилохвістка сіра
| ?Вилохвістка сіра | |
|---|---|
 Самиця сірої вилохвістки | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Мухоловкові (Muscicapidae) |
| Рід: | Вилохвістка (Enicurus) |
| Вид: | Вилохвістка сіра |
| Біноміальна назва | |
| Enicurus velatus Temminck, 1822 | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Henicurus velatus | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Enicurus velatus |
 Віківиди: | Enicurus velatus |
 ITIS: | 559916 |
 МСОП: | 22710126 |
Вилохві́стка сіра[2] (Enicurus velatus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Ендемік Індонезії.
Опис
Довжина птаха становить 16 см. У самців голова і верхня частина тіла темно-сірі, груди, живіт і надхвістя білі, крила чорні. На лобі біла смуга. Хвіст чорний, роздвоєний, стернові пера мають білі кінчики. самиці маютьт подібне забарвлення, однак тім'я і потилиця у них коричневі. Самиці підвиду E. v. sumatranus мають більш рудувато-коричневий відтінок.
Підвиди
Виділяють два підвиди:[3]
- E. v. sumatranus Robinson & Kloss, 1923 — гори Барісан на острові Суматра;
- E. v. velatus Temminck, 1822 — гори на острові Ява.
Поширення і екологія
Сірі вилохвістки мешкають в горах на острові Суматра, а також на острові Ява, де вони є більш рідкісними. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, на берегах гірських річок і струмків, серед валунів. Зустрічаються переважно на висоті від 600 до 2000 м над рівнем моря. Живляться водними комахами та їх личинками, а також равликами. Гніздо чашоподібне, велике, робиться з моху, листя, трави і прослинних волокон. В кладці 2 білуватих яйця. поцяткованих червоними плямками.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Enicurus velatus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 20 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 листопада 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).