YaChudo

Дунайський металургійний комбінат

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

46°56′59.17″ пн. ш. 18°55′41.5″ сх. д. / 46.9497694° пн. ш. 18.928194° сх. д.

ІСД-Дунаферр
Типбізнес Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьчорна металургія,
Засновано1954 Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираДунауйварош,
Угорщина Угорщина
Попередні назвиЗАТ «ІСД-Дунаферр»
Продукціячавун, сталь, металопрокат
Власник(и)Індустріальний союз Донбасу
isd-dunaferr.hu/en
Мапа
CMNS: Дунайський металургійний комбінат у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна будівля, початок 1950-х

«ІСД-Дунаферр», Дунайський металургійний комбінат (угор. Dunaferr, Dunai Vasmű) — металургійний комбінат в Угорщині у місті Дунауйварош. До 2025 року був найбільшим виробником сталі в країні та єдиним повноцикловим виробником плоского прокату. Комбінат відомий як символ угорської важкої промисловості, пройшов шлях від соціалістичного гіганта до спроб зеленої трансформації, але в 2025 році повністю зупинений і перебуває в процедурі ліквідації.[1]

Історія

Будівництво комбінату розпочалось у 1950 році на основі радянської технічної документації і завезеного з СРСР обладнання. Будівництво його на березі Дунаю дозволяло використовувати водний шлях для постачання залізної руди та коксівного вугілля з Мечекського басейну. У 1950–1957 роках було споруджено 2 доменних печі, мартенівський цех з 2 мартенівськими печами, силова енергетична установка, завод вогнетривкої цегли, цех коксування, збагачувальна і агломераційна фабрики. 1960 року при технічному сприянні СРСР введений в дію цех гарячого прокату, а 1965 року цех холоднокатаного тонкого сталевого листа, завдяки чому було припинено імпорт тонколистової сталі в Угорщину. На повну потужність комбінат вийшов у 1965 році. У 1968 році комбінат дав 40% виробництва чавуну Угорщини, 30% сталі, бизько 30% прокату.[2]

Коксовий газ, що його виробляв цех коксування, використовувався для побутових потреб у місті Дунауйварош. Крім того, у 1959–1960 роках було побудовано газопровід, по якому частина коксового газу постачалася у Будапешт. Хімічний цех комбінату виробляв сірчану кислоту, штучні добрива й іншу хімічну продукцію.[2]

В 1965–1980 роках на комбінаті було проведено розширення виробництва, що поставило його у ряд найвизначніших металургійних підприємств Угорщини. Його продукція широко використовувалась у машинобудуванні, а саме на підприємствах «Ікарус», «Раба»; при будівництві систем нафто- та газопроводів (нафтопровід «Дружба»), а також для створення легких сталевих конструкцій у будівництві.[3]

У 1973–1974 роках було введено до експлуатації дві установки безперервної розливки сталі. У 1981–1982 роках було розпочато виробництво сталі киснево-конвертерним способом при поступовому скороченні мартенівського виробництва. Повністю воно було припинене у 1992 році. У 1989 році було збудовано перше у Центральній Європі обладнання для прокатки смуг із застосуванням проміжного перемотувального пристрою.[3]

У 1995 році комбінат «Дунаферр» став асоційованим членом «Юрофер», Європейської конфедерації виробників чавуну та сталі.[3]

2004 року, в ході приватизації комбінат перейшов у власність Індустріального союзу Донбасу.[3], контроль отримав українсько-швейцарський консорціум Donbass-Duferco[4].

У 2022 році комбінат потрапив під ліквідацію через борги. У липні 2023 року активи за 55 млн євро придбала британсько-індійська група Liberty Steel (GFG Alliance). Разом із китайською CISDI і угорським урядом анонсовано план переходу на електродугові печі (EAF) для декарбонізації.

Виробництво зупинено з червня 2024 року. У червні 2025 звільнено близько 2500 працівників. У жовтні 2025 суди завершили спроби реструктуризації. Комбінат повністю зупинений 13 жовтня 2025 року і перебуває в ліквідації.[1][5]

Примітки

  1. ↑ а б Liberty Steel Dunaferr Dunaújváros steel plant. Global Energy Monitor. Процитовано 27 березня 2026.
  2. ↑ а б Дунайский металлургический комбинат. // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  3. ↑ а б в г Історія «ІСД-Дунаферр» [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.] на сайті корпорації «ІСД» http://www.isd.com.ua/ua [Архівовано 24 жовтня 2015 у Wayback Machine.].
  4. ↑ Dunaferr. The Beauty of Steel. Процитовано 27 березня 2026.
  5. ↑ Outlook for steel demand in Hungary. GMK Center. 10 лютого 2026. Процитовано 27 березня 2026.

Посилання


Компанії Це незавершена стаття про підприємство.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).