Пінон гребінчастий
| ?Пінон гребінчастий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Пінон (Ducula) |
| Вид: | Пінон гребінчастий |
| Біноміальна назва | |
| Ducula rubricera (Bonaparte, 1854) | |
| Підвиди | |
| Див. Підвиди | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Ducula rubricera |
 Віківиди: | Ducula rubricera |
 EOL: | 1049934 |
 ITIS: | 177389 |
 МСОП: | 22691680 |
 NCBI: | 262126 |
Пі́нон гребінчастий[2] (Ducula rubricera) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає на островах Меланезії.
Опис
Довжина птаха становить 40 см. Голова, шия, горло, груди і верхня частина спини білуваті, у представників підвиду D. r. rubricera з легким рожевуватим відтінком. Восковиця помітно збільшена, червонувата, іноді жовтувата. Покривні пера крил мають зелений, бронзовий або золотистий відблиск, пера на хвості мають блакитнуватий відблиск. Махові пера чорнувато-сині. Нижні покривні пера крил тьмяно-сірі. Лапи пурпурово-червоні.
Підвиди
Виділяють два підвиди:[3]
- D. r. rubricera (Bonaparte, 1854) — острови Нова Британія, Нова Ірландія, Новий Гановер, Умбой і сусідні острови архіпелагу Бісмарка;
- D. r. rufigula (Salvadori, 1878) — Соломонові острови (за винятком островів Реннелл і Темоту).
Поширення і екологія
Гребінчасті пінони мешкають на островах Папуа Нової Гвінеї і Соломонових Островах. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на узліссях, на плантаціях какао-бобів, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 1200 м над рівнем моря. Живляться плодами.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція гребінчастих пінонів становить від 150 до 750 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula rubricera.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 травня 2022.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).