Пінон папуанський
| ?Пінон папуанський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Пінон (Ducula) |
| Вид: | Пінон папуанський |
| Біноміальна назва | |
| Ducula perspicillata (Temminck, 1824) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Ducula perspicillata |
 Віківиди: | Ducula perspicillata |
 ITIS: | 177383 |
 МСОП: | 45447765 |
 NCBI: | 2953389 |
Пі́нон папуанський[2] (Ducula perspicillata) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Індонезії. Раніше вважався конспецифічним з серамським підвидом.
Опис
Довжина птаха становить 41,5—43 см. Довжина хвоста становить 14,4—15,4 см, довжина крила 25,2—26 см, довжина дзьоба 22—24 мм. Восковиця збільшена, пера біля основи дзьоба білі, решта обличчя, верхня частина голови і шия темно-сірі. Навколо очей помітні білі кільця. Потилиця має зеленуватий відтінок, спина, надхвістя і верхні покривні пера крил зелені з бронзовим або блакитнуватим металевим відблиском. Хвіст зверху чорнуватий з пурпурово-синім або зеленуватим металевим відблиском. Підборіддя біле, скроні темно-сірі. горло і нижня частина тіла світло-попелясто-сірі. Гузка сіра з буруватим відтінком. Райдужки темно-карі, оливково-карі або темно-червонувато-карі. Дзьоб блакитнувато-роговий, біля основи пурпурово-червоний. Лапи темно-червоні. У молодих птахів мателевий відблиск оперення відсутній.
Поширення і екологія
Папуанські пінони є ендеміками Молуккських островів. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, мангрових лісах, на плантаціях і в садах. Зустрічаються поодинці, парами, або невеликими зграйками, на висоті до 1400 м над рівнем моря. Живляться плодами.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula perspicillata.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 травня 2022.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).