Пінон строкатохвостий
| ?Пінон строкатохвостий | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
 Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Пінон (Ducula) |
| Вид: | Пінон строкатохвостий |
| Біноміальна назва | |
| Ducula finschii (Ramsay, 1882) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Ducula finschii |
 Віківиди: | Ducula finschii |
 EOL: | 1049917 |
 ITIS: | 177371 |
 МСОП: | 22691729 |
 NCBI: | 1965261 |
Пі́нон строкатохвостий[2] (Ducula finschii) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Папуа Нової Гвінеї. Вид названий на честь німецького етнографа, орнітолога і мандрівника Отто Фінша[4].
Опис
Довжина птаха становить 36 см. Голова, потилиця, шия, спина і верхня частина грудей світло-сиза. У самців обличчя і груди мають рожевуватий відтінок. Верхня частина тіла бронзово-зелена, надхвістя і покривні пера крил смарагдово-зелені. Махові і стернові пера синювато-чорні. У самців на хвості є широка білувата смуга, у самиць вона сірувата. На кінці хвоста є вузька зелена смуга. Райдужки червонуваті, дзьоб темно-сірий, лапи червоні. Навколо очей білі кільця.
Поширення і екологія
Строкатохвості пінони мешкають на островах архіпелагу Бісмарка, зокрема на островах Нова Британія, Нова Ірландія, Новий Гановер, Умбой і Ватом. Вони живуть у верхньому і середньому ярусах вологих рівнинних і гірських тропічних лісів, на висоті до 1500 м над рівнем моря, переважно на висоті від 200 до 900 м над рівнем моря. Живляться плодами.
Збереження
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція строкатохвостих пінонів становить від 15 до 30 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula finschii.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 травня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 159. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).