Пінон тиморський
| ?Пінон тиморський | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Пінон (Ducula) |
| Вид: | Пінон тиморський |
| Біноміальна назва | |
| Ducula cineracea (Temminck, 1835) | |
| Посилання | |
| Ducula cineracea | |
| Ducula cineracea | |
| 177369 | |
| 22691794 | |
| 2953383 | |
Пі́нон тиморський[2] (Ducula cineracea) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Мешкає в Індонезії і Східному Тиморі.
Опис
Довжина птаха становить 39—43 см. Довжина хвоста становить 14,5—15,7 см. Довжина крила 21,5—22,2 см, довжина дзьоба 14—19 мм. Голова темно-сіра, шия дещо світліша. Верхня частина тіла темно-сіра або чорнувато-бура, верхні покривні пера крил і пера на спині мають зелений відблиск. Махові пера мають світлі охристі краї. Хвіст чорнувато-бурий. Горло і груди бордові, груди мають сіруватий відтінок. Живіт дещо світліший, має коричнюватий відтінок. Боки і стегна світло-коричнюваті. Гузка коричнювата, нижні покривні пера хвоста тьмяно-сірі. Райдужки темні, дзьоб чорний. У молодих птахів крила мають каштаново-коричневі краї, зелений відблиск спини у них відсутній. Хвіст коричневий, пера на хвості мають рудувато-коричневі кінчики.
Поширення і екологія
Тиморські пінони мешкають на островах Тимор і Ветар. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах і в сухих тропічних лісах. На Тиморі зустрічаються на висоті від 600 до 2200 м над рівнем моря, на Ветарі на висоті до 930 м над рівнем моря. Живляться плодами.
Збереження
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція тиморських пінонів становить від 6 до 15 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula cineracea.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 травня 2022.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).