Пінон молуцький
| ?Пінон молуцький | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Пінон (Ducula) |
| Вид: | Пінон молуцький |
| Біноміальна назва | |
| Ducula basilica Bonaparte, 1854[2] | |
| Підвиди | |
| Див. Підвиди | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Ducula basilica |
 Віківиди: | Ducula basilica |
 ITIS: | 177364 |
 МСОП: | 22725292 |
 NCBI: | 1965249 |
Пі́нон молуцький[3] (Ducula basilica) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Ендемік Індонезії.
Опис
Довжина птаха становить 38 см. Довжина хвоста становить 11,5—12 см, довжина дзьоба 19—21 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова світло-бордова, потилиця дещо більш яскрава. Шия сиза, спина і верхні покривні пера крил зелені з бронзовим відтінком. Другорядні махові пера зелені з блакитнуватим відтінком, першорядні махові пера чорні з блакитнуватим відтінком. Надхвістя і верхні покривні пера хвоста зелені, хвіст чорнуватий. Підборіддя кремове, горло і скроні бордові. Горло і груди рожеві, живіт, гузка і стегна світло-коричневі. Райдужки яскраво-червоні, навколо очей червоні кільця. Дзьоб сірий, лапи червоні.
Підвиди
Виділяють два підвиди:[4]
- D. b. basilica Bonaparte, 1854 — від острова Моротай до Бачана;
- D. b. obiensis (Hartert, E, 1898) — острови Обі.
Поширення і екологія
Молуцькі пінони є ендеміками північних Молуккських островів. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах та на узліссях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1040 м над рівнем моря. Живляться плодами.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula basilica.
- ↑ Bonaparte, Charles Lucien (1854). Coup d'oeil sur les pigeons (troisième partie). Comptes Rendus Hebdomadaires des Séances de l'Académie des Sciences (French) . 39: 1102–1112 [1076].
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 травня 2022.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).