Пінон полінезійський
| ?Пінон полінезійський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Пінон (Ducula) |
| Вид: | Пінон полінезійський |
| Біноміальна назва | |
| Ducula aurorae (Peale, 1848) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Ducula aurorae |
 Віківиди: | Ducula aurorae |
 EOL: | 1049939 |
 ITIS: | 559830 |
 МСОП: | 22691668 |
 NCBI: | 1965246 |
| Fossilworks: | 370697 |
Пі́нон полінезійський[2] (Ducula aurorae) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Французької Полінезії.
Опис
Довжина птаха становить 48—51 см, враховуючи хвіст довжиною 16,5—17,5 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Восковиця помітно збільшена, чорна. Пір'я біля основи дзьоба кремово-біле, лоб і горло світло-попелясто-сірі. Решта голови темно-сіра, навколо очей світлі кільця. Спина і надхвістя темно-сірі, живіт сіро-зелений. Гузка сіра, у молодих птахів вона має винно-червоний відтінок. Райдужки червоні, лапи темно-червоні. У молодих птахів голова і шия чорнуваті, спина чорнувата з блакитним або фіолетовим відблиском. Крила і хвіст чорнуваті, стернові пера темно-сині. Підборіддя попелясто-сіре, горло чорнувате. Груди і живіт чорнуваті. Райдужки яскраво-червоні, дзьоб чорний. Однак восковиця не настільки збільшена, як у дорослих птахів.
Поширення і екологія
Полінезійські пінони мешкають на островах Таїті і Муреа в групі островів Товариства та на острові Макатеа в архіпелазі Туамоту. Вони живуть в густих вологих тропічних лісах, зустрічаються на висоті до 1100 м над рівнем моря. Живляться плодами, відіграючи важливу роль у поширені деяких видів рослин.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція полінезійських пінонів становить приблизно 1200 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища та поява на острові інтродукованих видів тварин, зокрема щурів, кішок і південних лунів. На Макатеа популяція поступово відновилася після 1960-х років, коли полювання на птахів припинилося, а видобування корисних копалин зупинилося. Однак на островах Таїті і Муреа полінезійські пінони, імовірно, вимерли.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula aurorae.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 травня 2022.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).