YaChudo

Directive 8020

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

Directive 8020
РозробникSupermassive Games Редагувати інформацію у Вікіданих
ВидавецьSupermassive Games Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанр(и)інтерактивний фільм, виживання серед жаху
Платформа PlayStation 5
 Microsoft Windows
 Xbox Series X/S
Дата випуску12 травня 2026 Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваанглійська, французька, італійська, російська, німецька, іспанська, корейська, китайська мова і португальська Редагувати інформацію у Вікіданих
Творці
Композитор(и)Джейсон Ґрейвзd Редагувати інформацію у Вікіданих
Технічні деталі
РушійUnreal Engine 5
НосійBlu-ray Disc і цифрова дистрибуція Редагувати інформацію у Вікіданих
The Dark Pictures Anthology
Офіційний сайт​(англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих

Directive 8020 — відеогра жанрів інтерактивного фільму та виживання серед жаху. Розроблена та видана компанією Supermassive Games для PlayStation 5, Windows та Xbox Series X/S 12 травня 2026 року. Це п'ята гра серії The Dark Pictures.

Дія гри відбувається на космічному кораблі «Кассіопея», екіпаж якого зазнав аварійної посадки на планеті біля зорі Тау Кита. Герої стикаються з ворожою формою життя, здатною створювати їхніх двійників. Їм доводиться з'ясувати хто з них самозванці та знайти спосіб покинути планету. Directive 8020 має нелінійний сюжет і рішення персонажів мають далекосяжні наслідки, що приводять до різних фіналів.

Ігровий процес

Directive 8020 — це інтерактивний фільм у жанрі виживання серед жаху ​​від третьої особи. Гравець керує п'ятьма головними героями — екіпажем космічного корабля «Кассіопея». Гра розділена на 8 епізодів, кожен з яких триває близько години. Доля персонажів залежить від їхніх рішень і стосунків, які мають відкладені наслідки[1]. Подекуди гра демонструє флешфорварди про майбутні події[2].

Персонажі стикаються з інопланетною істотою, здатною змінювати свою форму та вдавати з себе людей. Гра заохочує уникати цієї істоти й переховуватися, замість вступати у відкриту боротьбу. Періодично в динамічних сценах відбуваються QTE, коли потрібно вчасно натискати вказані кнопки[3].

У грі є поворотні точки, до яких можна повернутися, щоб переграти епізоди[4].

Сюжет

У другій половині XXI ст. корпорація Corinth будує пару міжзоряних колонізаційних кораблів, «Кассіопея» та «Андромеда», для дослідження та колонізації f-планети біля Тау Кита за 12 світлових років від Землі. «Кассіопея» має прибути першою для дослідження планети, а «Андромеда» з колоністами прилетить за нею через шість місяців. Наприкінці чотирирічної подорожі (корабель обладнаний надсвітловим двигуном) в «Кассіопею» влучає метеорит і заносить невідому органічну матерію. Томас Картер та Парі Сіммс, які наглядають за кораблем, поки решта екіпажу перебуває у анабіозі, оглядають пошкодження. Картер потім починає дивно поводитися і вбиває Сіммс.

Два дні по тому на «Кассіопеї» штатно прокидається решта екіпажу: Стаффорд, Янг, Ейзель і Мітчелл. Хоча Сіммс повідомляє, що вона все ще ремонтує пролом у корпусі, Картер залишається зниклим безвісти. Ейзель підозрює, що Сіммс щось приховує і підглядає за нею, але Сіммс намагається її вбити. Ейзель вдається втекти та знайти понівечене тіло Картера. Екіпаж «Кассіопеї» попри те мусить досягти планети. Інопланетний організм, який розростається у масу, схожу на суміш м'язів і зубів, виводить з ладу системи керування кораблем і він аварійно сідає на f-планету Тау Кита. Стаффорд при цьому може загинути. Потім решту екіпажу прокидається та дізнається про ситуацію. Вони вирушають на пошуки Сіммс. Купер та Андерс об'єднуються та під час пошуків знаходять запис, залишений Сіммс, який стверджує, що результати попередньої безпілотної експедиції засекречені. Потім вони знаходять запис, залишений Картером, який підтверджує, що Сіммс убила його. Екіпаж продовжує пошуки, зрештою виявляючи, що інопланетне життя поширюється кораблем. Незважаючи на протести Ейзель, Вільямс наказує екіпажу взяти зразок для дослідження.

Оцінивши пошкодження корабля, екіпаж вирішує, що їхня єдина надія на виживання — це протриматися до прибуття «Андромеди» через шість місяців. Поки Сернан намагається відновити зв'язок, а Андерс вивчає інопланетну органіку, Янг та Купер продовжують полювання на Сіммс. Янг може виявити труп Сіммс, що свідчить — інопланетна істота набула її вигляду. Команді вдається вбити двійника Сіммс, але організм створює вже їхні агресивні копії, які спершу неможливо відрізнити від оригіналів. Усі члени екіпажу, що вижили, тікають на місток, де знаходиться єдиний сканер, здатний визначити хто людина, а хто інопланетянин. Потім команда розуміє, що може відправити попередження на «Андромеду» за допомогою зонда. Вони вирушають на його ремонт, і виявляють інопланетні нарости також на пустельній поверхні планети. Екіпажу може вдатися відправити повідомлення. Але, на їхній подив, вони знаходять повідомлення від самих себе, а також уламки інших кораблів — копій «Кассіопеї».

Потім екіпаж отримує передачу від Янг із Землі, в якій пояснюється, що екіпаж «Кассіопеї» насправді є клонами, тоді як «Андромеди» не існує. З Землі відправили декілька кораблів із клонами, щоб використати їх як піддослідних у вивченні інопланетної форми життя. Якщо Вільямс доти живий, він далі пояснює, що координати планети отримали з розбитого інопланетного апарата, виявленого в Іраку в 2003 році. Звідти ж узято технологію надсвітлових польотів. Потім оригінальний Янг дякує екіпажу за їхній внесок у вивчення протидії інопланетній формі життя та може повідомити їм, що «Кассіопея» попередньої команди ще на орбіті. Екіпаж вирішує скористатися шатлом своєї «Кассіопеї», щоби втекти з планети і повернутися на Землю на старій «Кассіопеї», або хоча б дочекатися наступної команди на рушійному кільці свого корабля.

Можливі декілька фіналів:

  • Принаймні одна людина з грабельних персонажів на шатлі досягає «Кассіопеї». Інопланетного двійника серед команди немає. Вцілілі люди запускають корабель у напрямку до Землі. Можливий варіант, де хтось виявляється двійником, але не виказує себе, чекаючи прибуття на Землю.
  • Шатл із принаймні однією людиною з грабельних персонажів досягає рушійного кільця своєї «Кассіопеї» та лишається чекати наступну команду. Хтось може виявитися інопланетним двійником.
  • Вижили тільки неграбельні персонажі, які тікають з планети на шатлі. Серед них можуть бути інопланетні двійники.
  • Тільки інопланетні двійники досягають шатла і відлітають з планети.
  • Ніхто не досягли шатла. Люди загинули, а інопланетний організм створює їхні копії.

Незалежно від результату, наступна «Кассіопея» з клонами, які нічого не здогадуються, прилітає через чотири місяці. Якщо в 7-й главі вдалося запустити зонд з попередженням, команда отримає сигнал.

У сцені після титрів оригінальна Ейзель звітує своєму начальству про скрутну екологічну ситуацію на Землі. Вона визнає, що 13-а експедиція довела небезпеку інопланетного організму, але він має потенціал врятувати Землю. Залежно від рішень, прийнятих протягом гри, Ейзель пропонує або продовжувати надсилати клонів, або припинити їх використання з гуманістичних міркувань.

Сприйняття

Згідно з вебсайтом-агрегатором оглядів Metacritic, Directive 8020 отримала «змішані або посередні» відгуки[18]. На OpenCritic гру рекомендували 58 % критиків[19].

Метт Вейлз на Eurogamer похвалив характери персонажів і їхні стосунки, але написав, що структура сюжету Directive 8020 надто повторювана і містить незручні QTE. Попередник Directive 8020, The Devil in Me, містив декілька інновацій для серії, тоді як нова гра позбувається і надмірностей, і того, що робило серію самобутньою[9].

Кайл Гілліард на Game Informer зазначив, що деталізація облич і дизайн космічного корабля дуже переконливі, а інопланетна загроза вражаюче гротескна. Але посилання на науково-фантастичні фільми жахів, такі як «Чужий» та «Щось», настільки прозорі, що сприймаються як плагіат. Сюжет також доводить, що головні герої — далеко не найрозумніші представники людства та наполегливо припускаються помилок незалежно від вибору гравців[12].

Марк Делейні на GameSpot підсумував, що хоча деякі сцени в Directive 8020 непогані або навіть хороші, інші — разюче погані. Є явно штучні сцени, а загальна кінематографічна постановка невиразна[11].

Примітки

  1. ↑ Directive 8020 is The Thing in space from the makers of Until Dawn. Dexerto (англ.). 11 червня 2025. Процитовано 21 травня 2026.
  2. ↑ Boehm, Aaron. Directive 8020 Review - Supermassive's Latest Provides Scares. bloody-disgusting.com (амер.). Архів оригіналу за 12 травня 2026. Процитовано 21 травня 2026.
  3. ↑ Stretch, Andrew (9 червня 2025). Directive 8020 Enhances Gameplay, Putting The Stealth (And Scares) In Players Hands | TechRaptor. techraptor.net (англ.). Процитовано 21 травня 2026.
  4. ↑ James, Ford (12 травня 2026). Watch Directive 8020's thrilling opening hour of gameplay here. Polygon.com (англ.). Процитовано 21 травня 2026.
  5. ↑ Directive 8020 PC Critic Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 11 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  6. ↑ Directive 8020 PlayStation 5 Critic Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 11 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  7. ↑ Directive 8020 Xbox Series X Critic Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 11 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  8. ↑ The Dark Pictures Anthology: Directive 8020. OpenCritic. 12 травня 2026. Архів оригіналу за 11 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  9. ↑ а б Wales, Matt (11 травня 2026). Directive 8020 Review – Supermassive Reinvents Its Cinematic Horror Anthology with Mixed Results. Eurogamer. Архів оригіналу за 11 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  10. ↑ Gould-Wilson, Jasmine (11 травня 2026). Directive 8020 Review: "Held Back by the Inconsistent Implementation of Series-First Stealth". GamesRadar+. Архів оригіналу за 11 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  11. ↑ а б Delaney, Mark (11 травня 2026). The Dark Pictures Anthology Has Never Been More Adrift | Directive 8020 Review. GameSpot. Архів оригіналу за 13 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  12. ↑ а б Hilliard, Kyle (11 травня 2026). Directive 8020 Review. Game Informer. ISSN 1067-6392. Архів оригіналу за 11 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  13. ↑ Hafer, Leana (11 травня 2026). Directive 8020 Review. IGN. Архів оригіналу за 11 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  14. ↑ Gould, Elie (11 травня 2026). Directive 8020 Review: One Giant Leap for Sci-Fi Body Horror. PC Gamer. ISSN 1080-4471. Архів оригіналу за 11 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  15. ↑ Bayne, Aaron (11 травня 2026). Directive 8020 Review (PS5). Push Square. Архів оригіналу за 11 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  16. ↑ Skevington, Paul (11 травня 2026). Directive 8020. RPGFan. Архів оригіналу за 11 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  17. ↑ Pelliccio, Meg (11 травня 2026). Directive 8020 Review: One Giant Leap for Jump Scares. TheGamer. Архів оригіналу за 11 травня 2026. Процитовано 11 травня 2026.
  18. ↑ Directive 8020 Reviews - Metacritic. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 21 травня 2026.
  19. ↑ The Dark Pictures Anthology: Directive 8020 Reviews. OpenCritic (англ.). 11 травня 2026. Процитовано 21 травня 2026.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).