Астрильдик білощокий
| ?Астрильдик білощокий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Астрильдові (Estrildidae) |
| Підродина: | Астрильдні (Estrildinae) |
| Рід: | Білощокий астрильдик (Delacourella) Wolters, 1949 |
| Вид: | Астрильдик білощокий |
| Біноміальна назва | |
| Delacourella capistrata (Hartlaub, 1861) | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Pytelia capistrata Nesocharis capistrata | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Delacourella capistrata |
 Віківиди: | Delacourella capistrata |
 ITIS: | 561595 |
 МСОП: | 22719323 |
 NCBI: | 522434 |
Астри́льдик білощокий[2] (Delacourella capistrata) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Західній і Центральній Африці. Це єдиний представник монотипового роду Білощокий астрильдик (Delacourella), названого на честь французько-американського орнітолога Жана Теодора Делакура[4].
Опис
Довжина птаха становить 12 см. Лоб, обличчя і щоки білі, верхня частина голови і задня частина шиї сірі. Підборіддя і горло контрастно чорні. Спина, верхні покривні пера крил і крайні другорядні махові пера жовтувато-оливково-зелені, решта махових пер чорнувато-коричневі з жовтувато-оливково-зеленими краями. Центральні стернові пера жовтувато-оливкові, решта стернових пер чорнувато-коричневі з жовтувато-оливковими зовнішніми опахалами. Нижня частина тіла сизувато-сіра, боки яскраво-оранжева-жовті. Очі червонувато-карі, навколо очей сірі кільця, дзьоб сизувато-чорний, ліпи сірувато-тілесного кольору. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Поширення і екологія
Білощокі астрильдики нерівномірно поширені від Гамбії і Гвінеї-Бісау до Південного Судану, Уганди і північного сходу Демократичної Республіки Конго. Вони живуть на узліссях тропічних лісів, на трав'янистих або порослих чагарниками галявинах, в рідколіссях і саванах та в заростях на берегах водойм. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками до 15 птахів. Живляться дрібним насінням і дрібними безхребетними, іноді також ягодами і плодами.
Сезон розмноження у білощоких астрильдиків припадає на другу половину сезону дощів. Ці птахи не в'ють гнізд, а використовують покинуті гнізда інших птахів, зокрема ткачиків і нектарок. В кладці від 3 до 5 білуватих яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні. Насиджують і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 2 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще 3 тижні.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Delacourella capistrata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 23 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 жовтня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 132. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann, Claudia Mettke-Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).