Какарікі малий
| ?Какарікі малий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 На межі зникнення (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Папугоподібні (Psittaciformes) |
| Родина: | Psittaculidae |
| Рід: | Какарікі (Cyanoramphus) |
| Вид: | Какарікі малий |
| Біноміальна назва | |
| Cyanoramphus malherbi Souancé, 1857[2] | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Cyanoramphus malherbi |
 Віківиди: | Cyanoramphus malherbi |
 ITIS: | 177581 |
 МСОП: | 22724562 |
 NCBI: | 114434 |
Какарікі малий[3] (Cyanoramphus malherbi) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae. Ендемік Нової Зеландії.
Назва
Вид названо на честь французького орнітолога Альфреда Малерба (1804—1865).
Поширення
Раніше цей вид зустрічався по всій Новій Зеландії, а тепер відомий лише з трьох букових (Nothofagus spp.) лісових долин на Південному острові: долин Ходон і Поултер у національному парку Артурс-Пасс і південної гілки долини Хурунуї в лісопарку Лейк-Самнер. Вони частково поширені в цих долинах; відсутній у багатьох частинах, але в деяких місцях може бути досить поширеним. У 1999—2000 рр. популяція скоротилася з 500—700 птахів до приблизно 100—200 особин.
Переселення на дрібні острови почалося в 2005 році. Випущено 68 птахів на Мод і 61 птах на острів Блюмін у протоці Мальборо, 46 особин на острів Чолкі у Фіордленді та 95 птахів на острів Майор у затоці Пленті. Усі ці випуски спочатку здавалися дуже успішними з позитивними ознаками розмноження та створення популяції, однак зростання популяції зараз уповільнилося на всіх островах, і стійкість цих популяцій, здається, все ще слабка. Випуск птахів, вирощених у неволі, до південної гілки Хурунуї для збільшення популяції у 2015 та 2016 роках, здається, був успішним: у 2016 році випущені птахи успішно створили пари та розмістили 9-10 гнізд. Загалом популяція стабілізується на низьких рівнях, і цілком імовірно, що популяції материка залишаються на надзвичайно низькому рівні — приблизно 100 птахів.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2018). Cyanoramphus malherbi: інформація на сайті МСОП (версія 2024.2) (англ.) 8 лютого 2025
- ↑ Souancé, Charles de.; Blanchard, Emile; Bonaparte, Charles Lucien; Saint-Hilaire, Alexandre Bourjot; Vaillant, François Le (1857). Iconographie des perroquets : non-figurés dans les publications de Levaillant et de M. Bourjot Saint-Hilaire. Paris: P. Bertrand. с. 48. Процитовано 15 жовтня 2016.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання
- Orange-fronted parakeet discussed on RadioNZ's Critter of the Week, 24 February 2017
- Films of the Malherbe's Parakeet at the Cornell Lab of Ornithology
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).