Червоногуз ефіопський
| ?Червоногуз ефіопський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Астрильдові (Estrildidae) |
| Рід: | Червоногуз (Cryptospiza) |
| Вид: | Червоногуз ефіопський |
| Біноміальна назва | |
| Cryptospiza salvadorii Reichenow, 1892 | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Cryptospiza salvadorii |
 Віківиди: | Cryptospiza salvadorii |
 ITIS: | 559597 |
 МСОП: | 22719364 |
 NCBI: | 2715632 |
Червоногу́з ефіопський[2] (Cryptospiza salvadorii) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Східній і Центральній Африці. Вид названий на честь італійського орнітолога Томмазо Сальвадорі[3].
Опис
Довжина птаха становить 10-12 см, вага 10,9-14 г. У самців голова і верхня частина спини сірувато-оливкові, решта верхньої частини тіла темно-кармінова. Хвіст короткий, оруглий, чорний. Від дзьоба до очей ідуть темні смуги. Підборіддя і горло світлі, тьмяно-жовті або блідо-оливкові, в залежності від підвиду. Решта нижньої частини тіла сірувато-оливкова, боки місцями поцятковані карміновими плямками. Аокривні пера крил мають кармінові краї, пера на нижній стороні крил мають широкі кармінові краї на зовнішніх опахалах. Очі темно-карі, навколо очей червоні кільця. Дзьоб конічної форми, міцний, чорний, лапи темно-коричневі. Самиці мають подібне забарвлення, однак дещо більш тьмяне, верхня частина тіла у них тьмяно-червона, а нижня частина тіла блідо-оливкова. У молодих птахів верхня частина тіла більш коричнева, місцями поцяткована червоними плямами.
Підвиди
Виділяють три підвиди:[4]
- C. s. salvadorii Reichenow, 1892 — Ефіопія і північна Кенія;
- C. s. ruwenzori Sclater, WL, 1925 — північний схід ДР Конго і південний захід Уганди (гори Рувензорі), захід Руанди і Бурунді;
- C. s. kilimensis Moreau & Sclater, WL, 1934 — південь Південного Судану, схід Уганди, Кенія і північ Танзанії.
Поширення і екологія
Ефіопські червоногузи мешкають в Ефіопії, Південному Судані, Уганді, Руанді, Бурунді, Демократичній Республіці Конго, Кенії і Танзанії. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах з густим підліском, на узліссях і в заростях на берегах струмків і річок. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками до 6 птахів, на висоті від 1500 до 3000 м над рівнем моря. В Кенії спостерігалися зграйки до 50 птахів.
Ефіопські червоногузи живляться дрібним насінням трав, зокрема насінням мишія і розрив-трави. Віддають перевагу незрілому насінню, а також доповнюють свій раціон ягодами, плодами, квітками і дрібними безхребетними. Як і інші червоногузи, ефіопські червоногузи є дуже полохливими птахами, які при найменшому натяку на небезпеку ховаються в заростях.
Гніздування у ефіопським червоногузів відбувається одразу після завершення сезону дощів. Гніздо кулеподібне з трубкоподібним бічним входом довжиною кілька сантиметрів, робиться парою птахів з переплетених стебел трави і рослинних волокон, встелюється пір'ям і пухом, розміщується на висоті 2-4 м над землею. В кладці від 2 до 5 яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні, пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення. Насиджують і доглядають за пташенятами і самці, і самці. Пташенята стають повністю самостійними через 1,5 місяці після вилуплення.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Cryptospiza salvadorii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 31 грудня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 346. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 грудня 2022.
Джерела
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).