Cordaticaris
| Cordaticaris | |
|---|---|
| Великий зразок C. striatus, формація Zhangxia, Китай | |
| Художня реконструкція C. striatus (область хоботка спекулятивна та базується на близькому родичі, Cambroraster) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Ряд: | †Radiodonta |
| Родина: | †Hurdiidae |
| Рід: | †Cordaticaris Sun, 2020 |
| Типовий вид | |
| Cordaticaris striatus Sun, 2020
| |
Cordaticaris[a] (букв. «креветка у формі серця») — рід викопних радіодонтів (стеблових членистоногих) родини Hurdiidae, що населяли територію сучасного північного Китаю в середньому кембрії (мяолін, друмій). Ця тварина була описана у 2020 році на основі решток, знайдених у формації Zhangxia, провінція Шаньдун[1]. Вона відрізняється від інших представників своєї родини унікальним серцеподібним лобовим склеритом (головним карапаксом) і фронтальними придатками — 9 ендитів і ще 7 подовжених майже рівних ендитів[1]. Cordaticaris був важливим, як перший хурдид мяолінського віку, відомий з шарів гірських порід за межами Лаврентії, що дозволило палеонтологам краще зрозуміти географічний ареал існування цієї родини в природі[1].
Hurdiidae, зокрема Cordaticaris, були найрізноманітнішою лінією радіодонтів, як з погляду на географічне розповсюдження, так і за екологічною роллю. Вони відрізняються від інших груп радіодонтів своїми великими головними склеритами, тетрарадіальною ротовою частиною та придатками, що складаються з близько п'яти майже рівних ендитів[2]. Варто відзначити різноманітність головних склеритів представників Hurdiidae: деякі роди, такі як Aegirocassis та Hurdia, мали довгі загострені склерити[3], тоді як інші, такі як Cambroraster та Titanokorys — підковоподібні[4][5].
Опис

Cordaticaris відомий за кількома зразками (NIGPAS 173109–173117, 173313) — всі вони належать до єдиного виду C. striatus. Ротовий конус тварини (круглий рот під головою) складався приблизно з 32 пластинок і зовні був схожий на конус Peyotia. Склерит голови був близько 96 мм завдовжки та ~93 мм завширшки. Склерит мав загострений кінець спереду, а також задні латеральні насічки. Бічні ділянки склериту мали лопатевий вигляд. Центр головного склериту спереду був вкритий смужками горбків, тоді як боки були гладкими. Передні придатки (довгі хапальні лапки на передній частині голови радіодонта) складалися приблизно з 9 сегментів, кожен з яких мав довгі ендити, що накладалися один на одного. Ці ендити мали близько 20 довгих допоміжних «голочок»[1].
Палеоекологія

Скам'янілості Cordaticaris відомі з родовища під назвою Linyi Lagerstätte, у відкладах Panchegou в межах великої формації Zhangxia. Це місцезнаходження відоме винятковим збереженням м'яких тканин. Деякі з відомих таксонів членистоногих навіть демонструють збережену травну систему. Згідно зі статтею 2022 року, в якій проаналізовано місцезнаходження, тут налічується «35 викопних таксонів, у тому числі чотири трилобіти, один Agnostida, щонайменше дев'ять м'якотілих членистоногих, два Lophophorata, щонайменше сім губок, один Chancelloriidae, один приапулід, сім incertae sedis, чотири макроводорості та чотири сліди викопних організмів»[6]. Відомо щонайменше два роди радіодонтів: Cordaticaris (найпоширеніший нетрилобітний членистоногий цього регіону) та наразі неназваний Amplectobeluidae, відомий за кількома фронтальними придатками[6].
Класифікація
Риси, притаманні Cordaticaris (головний карапакс, витягнуті ендити та конусоподібна форма ротового отвору), наближають його до Hurdiidae[1]. 2022 року, при описі нових решток базального Hurdiidae Stanleycaris, Мойсюк та Карон віднесли Cordaticaris до похідних у родині хурдид поряд з Cambroraster та Titanokorys[7].
Кладограма за Moysiuk & Caron, 2022[7]:
| Radiodonta |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Коментарі
- ↑ Від латинського cordatus — «серцеподібний» і «caris» — «креветка».
Примітки
- ↑ а б в г д Sun, Zhixin; Zeng, Han; Zhao, Fangchen (2020–11). A new middle Cambrian radiodont from North China: Implications for morphological disparity and spatial distribution of hurdiids. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology (англ.). 558: 109947. doi:10.1016/j.palaeo.2020.109947.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання) - ↑ Pates, Stephen; Lerosey-Aubril, Rudy; Daley, Allison C.; Kier, Carlo; Bonino, Enrico; Ortega-Hernández, Javier (19 січня 2021). The diverse radiodont fauna from the Marjum Formation of Utah, USA (Cambrian: Drumian). PeerJ (англ.). 9: e10509. doi:10.7717/peerj.10509. ISSN 2167-8359. PMC 7821760. PMID 33552709.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання) - ↑ Roy, Peter Van (11 березня 2015). Fossils of huge plankton-eating sea creature shine light on early arthropod evolution. The Conversation (англ.).
- ↑ Moysiuk, J.; Caron, J.-B. (14 серпня 2019). A new hurdiid radiodont from the Burgess Shale evinces the exploitation of Cambrian infaunal food sources. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences (англ.). 286 (1908): 20191079. doi:10.1098/rspb.2019.1079. ISSN 0962-8452. PMC 6710600. PMID 31362637.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання) - ↑ Caron, J.-B.; Moysiuk, J. (2021–09). A giant nektobenthic radiodont from the Burgess Shale and the significance of hurdiid carapace diversity. Royal Society Open Science (англ.). 8 (9): 210664. doi:10.1098/rsos.210664. ISSN 2054-5703. PMC 8424305. PMID 34527273.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б Sun, Zhixin; Zhao, Fangchen; Zeng, Han; Luo, Cui; Van Iten, Heyo; Zhu, Maoyan (11 липня 2022). The middle Cambrian Linyi Lagerstätte from the North China Craton: a new window on Cambrian evolutionary fauna. National Science Review (англ.). 9 (7). doi:10.1093/nsr/nwac069. ISSN 2095-5138. PMC 9273334. PMID 35832778.
- ↑ а б Moysiuk, Joseph; Caron, Jean-Bernard (2022–08). A three-eyed radiodont with fossilized neuroanatomy informs the origin of the arthropod head and segmentation. Current Biology (англ.). 32 (15): 3302–3316.e2. doi:10.1016/j.cub.2022.06.027.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).