Гнойовик білий
| ?Гнойовик білий | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Гриби (Fungi) |
| Тип: | Базидіомікотові (Basidiomycota) |
| Клас: | Агарикоміцети (Agaricomycetes) |
| Порядок: | Агарикальні (Agaricales) |
| Родина: | Печерицеві (Agaricaceae) |
| Рід: | Гнойовик (Coprinus) |
| Вид: | Гнойовик білий |
| Біноміальна назва | |
| Coprinus comatus (O.F. Müll.) Pers., 1797 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Coprinus comatus |
 Віківиди: | Coprinus comatus |
 EOL: | 1030658 |
 МСОП: | 122090475 |
 NCBI: | 56187 |
| MB: | 148667 |
| IF: | 148667 |
Гнойовик білий, гнойовик чубатий, гноївка біла (Coprinus comatus (O.F. Müll.) Pers.) — гриб родини печерицевих — Agaricaceae.
Будова
Шапка 5-12 см заввишки, до 6 см завширшки, широко-, згодом видовжено-овальна, пізніше дзвоникоподібна, біла, спочатку гладенька, потім волохато-луската, пізніше по краю рожевіє, згодом чорніє. Пластинки білуваті, червонуваті, потім чорні, при достиганні розпливаються. Спорова маса чорна. Спори 10-12(14) × 6-7(8) мкм, яйцеподібні, гладенькі. Ніжка 6-15 × 1-3 см, циліндрична, біла, біля основи більш або менш потовщена, з вузьким, рухливим, швидкозникаючим кільцем. М'якуш білуватий, з приємним запахом, добрий на смак.
Поширення та середовище існування
Зустрічається по всій Україні. Росте у лісонасадженнях, на відкритих угноєних місцях, групами; у липні-листопаді.
Практичне використання
Добрий їстівний гриб (молоді плодові тіла)[1]. Гнойовик білий можна вживати у вареному, смаженому, тушкованому вигляді. На відміну від гнойовика чорнильного, не викликає отруєння при споживанні з алкоголем, адже не містить копріну[2][3].
За кордоном вирощується у промислових масштабах[3].
Примітки
- ↑ Зерова М. Я. Атлас грибів України, 1979.
- ↑ Wiegand, Timothy J.; Peredy, Tamas R. (1 січня 2024). Wexler, Philip (ред.). Mushrooms, coprine. Encyclopedia of Toxicology (Fourth Edition) (англ.). Oxford: Academic Press. с. 545—547. ISBN 978-0-323-85434-4.
- ↑ а б Вассер, Соломон Павлович (1990). Съедобные и ядовитые грибы Карпат (рос.). Ужгород: Карпаты. с. 166.
Джерела
- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — 232 с.
- Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С.15
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).