Кукліло кокоський
| ?Кукліло кокоський | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Уразливий (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Зозулеподібні (Cuculiformes) |
| Родина: | Зозулеві (Cuculidae) |
| Рід: | Кукліло (Coccyzus) |
| Вид: | Кукліло кокоський |
| Біноміальна назва | |
| Coccyzus ferrugineus Gould, 1843 | |
Ареал виду | |
| Посилання | |
| Coccyzus ferrugineus | |
| Coccyzus ferrugineus | |
| 554780 | |
| 22684340 | |
Куклі́ло кокоський[2] (Coccyzus ferrugineus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Ендемік Коста-Рики.
Опис
Довжина птаха становить 33 см, вага 70 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Лоб і тім'я чорнувато-сірі, потилиця і верхня частина тіла сіро-коричневі. Покривні пера крил сіро-коричневі, махові пера зверху темно-рудувато-коричневі, знизу охристі. На обличчі чорна "маска". Горло і верхня частина грудей кремово-білі, живіт, боки і стегна охристий. Хвіст зверху сіро-коричневий, знизу чорний, на кінці білий. Очі темно-карі, навколо очей жовті кільця. Дзьоб зверху чорний, знизу жовтий.
Поширення і екологія
Кокоські кукліло є ендеміками острова Кокос в Тихому океані. Вони живуть у вологих тропічних лісах, в гібіскових заростях та сееред ліан. Живляться великими комахами та іншими безхребетними, а також ящірками анолісами.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція кокоських кукліло становить від 375 до 1500 птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих видів тварин і знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Coccyzus ferrugineus. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 22 червня 2022.
Джерела
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).