Clock Tower (серія ігор)

Clock Tower (серія ігор)
Жанри	Survival horror, Пригодницька відеогра
Розробники	Human Entertainment Capcom
Видавці	Human Entertainment ASCII Entertainment Agetec Capcom Sunsoft
Платформи	Super Famicom PlayStation Windows WonderSwan PlayStation 2 Nintendo Switch PlayStation 4 PlayStation 5 Xbox Series X/S
Перша гра	Clock Tower 14 вересня 1995
Остання гра	Clock Tower: Rewind 29 жовтня 2024

Clock Tower (укр. Годинникова вежа) — серія відеоігор у жанрах survival horror та пригодницької гри у стилі point-and-click, створена японським геймдизайнером Хіфумі Коно. Ігровий процес у серії зазвичай полягає у тому, що гравець має ховатися та тікати від переслідувачів, не маючи змоги вступати у прямий бій. Оригінальна серія складається з чотирьох основних ігор: Clock Tower (1995), Clock Tower (1996), Clock Tower II: The Struggle Within (1998) та Clock Tower 3 (2002). У 2024 році оригінальна гра отримала офіційний міжнародний реліз у вигляді оновленого видання Clock Tower: Rewind, яке стало першим офіційним виходом першої гри серії за межами Японії.

Натхненням для першої частини Clock Tower для Коно слугували фільми жахів італійського режисера Даріо Ардженто, особливо його стрічка «Феномен» (1985). Гра починалася як експериментальний проєкт із низьким бюджетом і невеликою командою розробників. Вона продалася достатньо добре, щоб спонукати до створення прямого сиквелу, який конкурував із Resident Evil (1996) від Capcom. У 2000 році компанія-розробник Human Entertainment припинила існування, після чого Sunsoft викупила інтелектуальну власність Clock Tower. Спільно з Capcom вони розробили Clock Tower 3 без участі її творця Коно, однак гра зазнала критичного та комерційного провалу.

Ігри серії Clock Tower отримали змішані відгуки. Їх часто хвалять за високий рівень подачі та елементи жахів, але критикують за громіздкий і застарілий ігровий процес. Перша гра зміцнила позиції Human Entertainment як розробника та справила значний вплив на жанр survival horror. Хоча з 2002 року жодної частини Clock Tower випущено не було, серія отримала двох духовних спадкоємців. Першим стала гра Haunting Ground (2005) для PlayStation 2, схожа на Clock Tower 3. Другим — NightCry (2016) для Windows, режисером якої виступив Коно, а фінансування було зібрано за допомогою краудфандингу на Kickstarter. З 2006 по 2011 рік ходили чутки про зйомки фільму на основі серії, проте проєкт так і не був реалізований.

Перші три гри серії Clock Tower — це пригодницькі point-and-click ігри з елементами survival horror. Четверта гра, Clock Tower 3, є чистим survival horror і відходить від багатьох класичних характеристик серії.

Ігрова механіка:

• Динаміка хованок: повна відсутність атакувальної зброї; геймплей повністю покладається на втечу, ховання або використання пасток у довкіллі.
• «Режим паніки»: механіка стресу, що вмикається, коли головний герой наляканий або загнаний у кут, що спричиняє нестабільне управління, часті спотикання та підвищений ризик миттєвої смерті.
• У спокійні моменти: розв'язування головоломок, дослідження світу для збору ключових предметів, відкриття шляхів і просування сюжетом у спокійні моменти.

Сюжет та структура:

• Постійний переслідувач: головний антагоніст-сталкер — найвідомішим з яких є Людина с ножницями (укр. Scissorman) — який невпинно полює на головну героїню через випадкові або скриптові проміжки часу.
• Розгалужені кінцівки: численні фінали історії — від найгірших варіантів із загибеллю до канонічної справжньої розв'язки, що залежать від вибору гравця та знайдених підказок.
• Атмосферне середовище: ізоляція всередині зловісних, лабіринтоподібних локацій, таких як маєтки, замки чи дослідницькі комплекси.

Протягом усієї історії серія Clock Tower отримувала змішані відгуки критиків. У ретроспективних оглядах першу гру, Clock Tower (1995), хвалили за її моторошну атмосферу, проте критикували за нудні головоломки та стомливе дослідження локацій. Попри це, її вважають важливою для становлення жанру survival horror та такою, що створила модель для майбутніх хорор-ігор.^[1][2]

Її сиквел, Clock Tower (1996), також зустрів змішаний прийом. Хорор-тематика та атмосфера були сприйняті позитивно, однак point-and-click геймплей і повільний темп гри вважалися слабшими порівняно зі зростаючою кількістю екшн-ігор на PlayStation — зокрема першою частиною Resident Evil від Capcom, що вийшла того ж року.^[3][4][5]

Третя гра, Clock Tower II, отримала негативні відгуки. Критики суворо засудили повільний point-and-click інтерфейс та недосконалий геймплей, побудований на методі спроб і помилок.^[6][7] Clock Tower 3 зустріли схожими відгуками, як і перші дві частини. Графіка, атмосфера та сюжет отримали позитивні оцінки, але геймплей знову став об'єктом критики. На думку рецензентів, битви з босами та повторювані механіки хованок і переслідувань виявилися слабкими.^{[8][9][10][11]}

Людину-ножиці (Scissorman) часто порівнюють із Немезізсом з Resident Evil 3, оскільки він вистежує своїх жертв, періодично зникаючи та з'являючись протягом всієї гри. Його також часто називають одним із найстрашніших персонажів у відеоіграх через його невблаганність і складність утечі від нього.^{[12][13][14][15]}

Про намір екранізувати серію ігор Clock Tower уперше оголосили в червні 2006 року. Режисером стрічки мав стати чилійський постановник Хорхе Ольгін, а над сценарієм мали працювати Тодд Фармер, Джейк Вейд Волл та Девід Коггешалл. За запропонованим сюжетом, заснованим на історії відеоігри Clock Tower 3, Аліссі Гамільтон телефонує мати й застерігає її не повертатися додому. Розслідуючи це, Алісса виявляє, що володіє таємною силою, яка дає їй змогу знищувати злих слуг, що живляться душами вбитих жертв. Вона вчиться володіти зброєю, щоб здолати ці темні сили. Початок виробництва планували на грудень 2006 року.^[16][17]

Через два роки інша студія запланувала розпочати виробництво фільму в листопаді 2008 року в Лос-Анджелесі. Режисерське крісло мав посісти Мартін Вайс, а головну роль — виконати Бріттані Сноу. За наявними даними, сюжет фільму зосереджувався на проблемній психіатричній пацієнтці, яка стала свідком смерті своїх батьків і яку постійно переслідують релігійні образи.^[18] У листопаді 2011 року Девід Р. Елліс заявив, що саме він є режисером стрічки.^[19] Відтоді жодних новин про фільм не з'являлося, а у 2013 році Елліс помер.^[20]