Пахучка чебрецелиста
| ?Clinopodium serpyllifolium | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Вищі рослини (Streptophyta) |
| — | Ембріофіти (Embryophyta) |
| — | Судинні (Tracheophyta) |
| — | Euphyllophyta |
| — | Насінні (Spermatophyta) |
| — | Покритонасінні (Angiospermae) |
| — | Eudicots |
| — | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Глухокропивові (Lamiaceae) |
| Підродина: | Nepetoideae |
| Триба: | Mentheae |
| Рід: | Пахучка (Clinopodium) |
| Вид: | C. serpyllifolium |
| Біноміальна назва | |
| Clinopodium serpyllifolium (M.Bieb.) Kuntze, 1891 | |
| Синоніми | |
| Nepeta serpyllifolia M.Bieb. Micromeria serpyllifolia (M.Bieb.) Boiss. Melissa serpyllifolia (M.Bieb.) Nyman | |
| Посилання | |
| Clinopodium serpyllifolium | |
| Clinopodium serpyllifolium | |
| 5370229 | |
| IPNI: | 445861-1 |
| 751810 | |
Clinopodium serpyllifolium (шанта чебрецелиста як Micromeria serpyllifolia[1], мікромерія чебрецелиста як Micromeria serpyllifolia)[2] — вид трав'янистих рослин родини глухокропивові (Lamiaceae), поширений на півдні Європи й заході Азії.
Опис
Багаторічна рослина 15–30 см заввишки. Рослина з притиснуто тонко-шовковисто-повстяним запушенням, вище середини розгалужена. Листки коротко-черешкові, видовжено-яйцеподібні, цілокраї або неясно-виїмчасто-зубчасті. Суцвіття волотисте. Віночок світло-ліловий, утричі довший від чашечки[2].
Цвіте у червні — серпні. Плодоносить у серпні — вересні[3].
Поширення
Поширений на півдні Європи від Іспанії до Криму, а також у Туреччині, Лівані, Сирії, Ізраїлі, Йорданії[4][5].
В Україні зростає на скелях — у Криму (пд-зх. ч.), особливо в ок. м. Бахчисарая[2].
Загрози й охорона
Загрозами є вузька екологічна амплітуда, низька конкурентна здатність виду[3].
Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Рідкісний». Охороняють на території пам`яток природи загальнодержавного значення «Мангуп-Кале» та «Бельбецький Каньйон»[3].
Примітки
- ↑ Micromeria serpyllifolia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 309. (рос.)(укр.)
- ↑ а б в Червона книга України. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 3 травня 2020.
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 03.05.2020. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 03.05.2020. (ісп.)
| Це незавершена стаття про глухокропивові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).