Альціон сулавеський
| ?Альціон сулавеський | |
|---|---|
 Самець | |
 Самка | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Сиворакшоподібні (Coraciiformes) |
| Родина: | Рибалочкові (Alcedinidae) |
| Рід: | Сулавеський альціон (Cittura) |
| Вид: | Альціон сулавеський |
| Біноміальна назва | |
| Cittura cyanotis (Temminck, 1824)[2] | |
| Синоніми | |
| Dacelo cyanotis | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Cittura cyanotis |
 Віківиди: | Cittura cyanotis |
 ITIS: | 554579 |
 МСОП: | 22726889 |
 NCBI: | 342383 |
Альціо́н сулавеський[3] (Cittura cyanotis) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae)[4]. Ендемік Індонезії. Раніше вважався конспецифічним з Cittura sanghirensis.
Опис
Довжина птаха становить 28 см. У самців верхня частина голови, шия і спина коричневі, стернові пера рудувато-коричневі. На обличчі широка темно-синя «маска», над очима вузькі білі «брови». Скроні блідо-лілові, горло, груди й живіт кремові, крила темно-сині. У самиць «маска» на обличчі та крила чорні. Дзьоб, очі та лапи червоні. Голос — серія швидких нисхідних звуків «ку-ку-ку», що повторюються з інтервалом у 2—3 секунди[5].
Поширення і екологія
Сулавеські альціони мешкають на Сулавесі та на сусідньому острові Лембех. Вони живуть у вологих і сухих рівнинних тропічних лісах, на полях і плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться комахами, на яких чатують серед рослинності.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Cittura cyanotis. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 14 травня 2022.
- ↑ Temminck, Coenraad Jacob (1838). Nouveau recueil de planches coloriées d'oiseaux, pour servir de suite et de complément aux planches enluminées de Buffon. Т. 4. Paris: F.G. Levrault. Plate 262 text. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 14 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 14 травня 2022.
- ↑ Fry, C. Hilary; Fry, Kathie; Harris, Alan (1992). Kingfishers, Bee-eaters, and Rollers. London: Christopher Helm. с. 122—123. ISBN 978-0-7136-8028-7.
Джерела
- C. Hilary Fry, Kathie Fry: Kingfishers, Bee-Eaters, & Rollers. Princeton, New Jersey 1992, 1999, ISBN 0-691-04879-7.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).