Маріка синьогуза
| ?Маріка синьогуза | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Нектаркові (Nectariniidae) |
| Рід: | Маріка (Cinnyris) |
| Вид: | Маріка синьогуза |
| Біноміальна назва | |
| Cinnyris mediocris (Shelley, 1885) | |
| Синоніми | |
| Nectarinia mediocris | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Cinnyris mediocris |
 Віківиди: | Cinnyris mediocris |
 ITIS: | 916430 |
 МСОП: | 103799498 |
 NCBI: | 282498 |
Ма́ріка синьогуза[2] (Cinnyris mediocris) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae)[3]. Мешкає в Кенії і Танзанії. Узамбарські і східні маріки раніше вважалися підвидами синьогузої маріки.
Опис
У дорослих самців голова і верхня частина тіла зелені, металево-блискучі. Крила і хвіст темні. На грудях червоний "комірець", живіт оливковий. Дзьоб вигнутий, пристосований до живлення нектаром. У дорослих самиць верхня частина тіла оливкова, крила коричневі, нижня частина тіла жовтувато-зелена[4].
Поширення й екологія
Синьогузі маріки поширені в горах Кенії і північної Танзанії. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, високогірних чагарникових заростях, на гірських луках і в садах. Зустрічаються на висоті від 600 до 1500 м над рівнем моря. В негнізовий період мігрують в долини.
Поведінка
Синьогузі маріки зустрічаються поодинці, парами або в змішаних зграях птахів разом з білоголовими слотняками. Живляться нектаром, комахами, павуками й дрібними слимаками[4].
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Cinnyris mediocris. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ а б Mann, Clive F.; Cheke, Robert A. (2010). Sunbirds: A Guide to the Sunbirds, Flowerpeckers, Spiderhunters and Sugarbirds of the World. Bloomsbury Publishing. с. 278—279. ISBN 978-1-4081-3568-6. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).