Гривастий вовк
| Гривастий вовк | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | Caninae |
| Триба: | Canini |
| Рід: | Chrysocyon C. H. Smith, 1839 |
| Вид: | C. brachyurus
|
| Біноміальна назва | |
| Chrysocyon brachyurus | |
| |
| Ареал виду Chrysocyon brachyurus | |
Гривастий вовк[1] (Chrysocyon brachyurus) — хижий ссавець із родини псових (Canidae). Населяє луки та чагарникові площі центральної частини Латинської Америки. Діапазон поширення займає приблизно 5 млн км²[2]. Країни поширення: пн. Аргентина, Болівія, Бразилія, Парагвай, сх. Перу. Чисельність гривастого вовка було приблизно оцінена в 2005. Загальна популяція: ≈ 17000 тварин, у тому числі 15 849 в Бразилії, 487 — в Аргентині і 613 — в Парагваї, у Перу — < 40. У Болівії — < 1000 тварин[3].
Морфологія
Морфометрія. Довжина голови й тіла: 950—1320 мм, хвіст: 280—490 мм, висота в плечах: 740—900 мм, вага: 20—26 кг.
Опис. Будова тіла струнка; ноги довгі та стрункі. Загальне забарвлення жовто-червоне. Волосся вздовж задньої частини шиї та посередині спини особливо довге й може бути темного кольору. Мордочка та нижні частини ніг також темні, майже чорні. Горло і розпушений кінець хвоста можуть бути білими. Шерсть досить довга, трохи м'якша, ніж у пса. Є еректильна грива на шиї і верхній частині плечей. Вуха великі та прямі, череп подовжений, зіниці очей круглі[4].
Поведінка
В основному нічний і сутінковий. Було висловлено припущення, що помітно довгі ноги є адаптацією до швидкого бігу або для руху через болота, але дійсна функція, ймовірно — дозволяти бачити над високою травою. Chrysocyon не особливо швидкі і в цілому він підкрадається і накидається, як лисиця. Його всеїдний раціон включає гризунів, інших дрібних ссавців, птахів, рептилій, комах, їсть банани, гуаву та іншу рослину з роду паслін Solanum lycocarpum. Останнє, мабуть, допомагає гривастим вовкам позбавлятися від круглого черв'яка свайнік-велетень (Dioctophyme renale), який паразитує в нирках. Їсть також коріння й бульби різних рослин. Принагідно гривастий вовк нападає на свійську птицю; зрідка може понести новонароджене ягня або порося. На людей гривасті вовки не нападають. Вид моногамний, пов'язана пара захищає територію в середньому 27 км², однак, більшість діяльності виконується поодинці. Бранці іноді можуть бути разом без видимої боротьби, хоча, як правило, в початковий період ведуться бойові дії й потім створюється ієрархічне домінування[4].
Життєвий цикл
Гривасті вовки моногамні, хоча самці та самиці живуть окремо, за винятком періоду розмноження. Пологи в неволі відбувалися в липні й серпні в Південній Америці і в січні та лютому в Північній півкулі. Вагітність триває 62—66 днів, народжується два—чотири малюка. Новонароджені важать близько 350 грамів, очі відкриваються через 8 або 9 днів, деяку виплюнуту їжу молодь приймає на 4 тижні, відлучення від молока відбувається з 15 тижня. Одна особина у неволі жила 15 років і 8 місяців[4].
Генетика
Диплоїдне число, 2n=38 хромосом, фундаментальне число, FN=110. Каріотип охоплює 36 метацентричних і субметацентричних і 38 аутоцентричних аутосом. X-хромосома не була ідентифікована[2].
Філогенетичні дослідження показали, що сестринським до роду Chrysocyon є рід Dusicyon
Таксономія
Хоча гривастий вовк має багато рис, подібних до лисиць, він не є їхнім близьким родичем. Зокрема, у нього відсутні характерні для лисиць мигдалеподібні зіниці. Еволюційні зв’язки гривастого вовка з іншими представниками родини псових роблять його унікальним видом.
Електрофоретичні дослідження не виявили близького зв’язку роду Chrysocyon з іншими сучасними псовими, включеними до аналізу. Один із висновків цього дослідження полягає в тому, що гривастий вовк є єдиним видом серед великих південноамериканських псових, який пережив пізньоплейстоценове вимирання. Викопні рештки гривастого вовка з голоцену та пізнього плейстоцену були знайдені на Бразильському нагір’ї.[5]
Дослідження 2003 року, присвячене анатомії мозку кількох псових, об’єднало гривастого вовка з фолклендським вовком та псевдолисицями роду Pseudalopex.[6] Дослідження на основі ДНК показало, що вимерлий рід Dusicyon, до якого належали фолклендський вовк і його материковий родич, був найближчим родичем гривастого вовка в історичний час і що приблизно сім мільйонів років тому вони мали спільного предка.[7] Дослідження 2015 року виявило в геномі гривастого вовка генетичні сигнатури, що свідчать про розширення популяції з подальшим скороченням під час міжльодовикових періодів плейстоцену приблизно 24 000 років тому.[8]
Гривастий вовк не є близьким родичем псових, що мешкають за межами Південної Америки. Це не лисиця, не вовк, не койот і не шакал, а окремий представник родини псових; однак раніше, ґрунтуючись лише на морфологічній подібності, його відносили до родів Canis і Vulpes.[9] Найближчим сучасним родичем гривастого вовка є чагарниковий собака (рід Speothos), а більш віддалену спорідненість він має з іншими південноамериканськими псовими — коротковухим собакою, лисицею-крабоїдом та зорро (рід Lycalopex).[10]
| Cerdocyonina |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Загрози та охорона
Найсерйознішу загрозу для гривастого вовка представляє різке скорочення місць проживання, особливо у зв'язку з перетворенням їх на сільськогосподарські угіддя. Іншими загрозами є фрагментація місць проживання, що спричинює до ізоляції субпопуляцій, автомобільні дороги, так як водії часто не дотримуються режиму швидкості. Проживаючи близько до міста гривасті вовки часто мають проблеми з домашніми собаками. Ці собаки можуть переслідувати і вбити гривастого вовка, а також може бути серйозним джерелом захворювання і конкурувати за їжу. Охороняються законом у багатьох частинах ареалу, але виконання закону часто є проблематичним. Зустрічається в багатьох охоронних районах в Аргентині, Болівії, Бразилії, Парагваю й, можливо, Перу[3].
У культурі
Гривастий вовк рідко викликає антипатію у людей у місцях, де він живе, тому його використовували як прапоровий вид для збереження бразильського серрадо[11]. Він зображений на банкноті номіналом 200 реалів, випущеній у вересні 2020 року[12]. Він також був зображений на монеті в 100 крузейро реалів, яка ходила в Бразилії між 1993 і 1994 роками[13].
Посилання
- ↑ Українська Радянська Енциклопедія: гривастий вовк. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 22 серпня 2018.
- ↑ а б J. M. Dietz Chrysocyon brachyurus / Mammalian Species No. 234, 1985, P. 1–4
- ↑ а б Вебсайт [Архівовано 5 серпня 2011 у Wayback Machine.] МСОП
- ↑ а б в Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world — JHU Press, 2005, P. 108, 109
- ↑ Chrysocyon brachyurus - Maned wolf. Animal Diversity Web.
- ↑ Lyras, G. A.; Van der Geer, A. A. E. (2003). External brain anatomy of the Canidae. Zoological Journal of the Linnean Society. 138 (4): 505—522. doi:10.1046/j.1096-3642.2003.00067.x.
- ↑ Austin, J. J.; Soubrier, J.; Prevosti, F. J.; Prates, L.; Trejo, V.; Mena, F.; Cooper, A. (2013). The origins of the enigmatic Falkland Islands wolf. Nature Communications. 4 1552. Bibcode:2013NatCo...4.1552A. doi:10.1038/ncomms2570. hdl:2440/74885. PMID 23462995.
- ↑ González, S.; Cosse, M.; del Rosario Franco, M.; Emmons, L.; Vynne, C.; Duarte, J. M. B.; Beccacesi, M. D.; Maldonado, J. E. (2015). Population Structure of mtDNA Variation due to Pleistocene Fluctuations in the South American Maned Wolf (Chrysocyon brachyurus, Illiger, 1815): Management Units for Conservation. Journal of Heredity. 106 (S1): 459—468. doi:10.1093/jhered/esv043. hdl:11449/160714. PMID 26245781.
- ↑ Osgood, Wilfred H. (1919). Names of Some South American Mammals. Journal of Mammalogy. 1 (1): 33—36. doi:10.2307/1373718. JSTOR 1373718.
- ↑ а б Lindblad-Toh, Kerstin; Wade, Claire M.; Mikkelsen, Tarjei S.; Karlsson, Elinor K.; Jaffe, David B.; Kamal, Michael та ін. (2005). Genome sequence, comparative analysis and haplotype structure of the domestic dog. Nature. 438 (7069): 803—819. Bibcode:2005Natur.438..803L. doi:10.1038/nature04338. PMID 16341006.
- ↑ Consorte-McCrea, A. G.; Santos, E. F., ред. (2013). Ecology and conservation of the maned wolf : multidisciplinary perspectives. Boca Raton: CRC Press. ISBN 978-1-4665-1259-7. OCLC 861926329.
- ↑ Cédula de R$ 200 entra em circulação hoje. Agência Brasil. Retrieved 2020-09-03
- ↑ 100 Cruzeiros Reais, Brazil. en.numista.com. Процитовано 2 грудня 2019.
Заморока, А. (2013). Фолклендський вовк: історія виникнення і вимирання. Станіславівський Натураліст. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 22.08.2018.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).