Дідрик жовтогорлий
| ?Дідрик жовтогорлий | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Зозулеподібні (Cuculiformes) |
| Родина: | Зозулеві (Cuculidae) |
| Рід: | Дідрик (Chrysococcyx) |
| Вид: | Дідрик жовтогорлий |
| Біноміальна назва | |
| Chrysococcyx flavigularis Shelley, 1880 | |
| Посилання | |
| Chrysococcyx flavigularis | |
| Chrysococcyx flavigularis | |
| 913073 | |
| 554710 | |
| 22684012 | |
| 196526 | |
Ді́дрик жовтогорлий[2] (Chrysococcyx flavigularis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Західній і Центральній Африці.
Опис
Довжина птаха становить 19 см. У самців верхня частина тіла темно-зелена, горло і верхня частина грудей жовті, решта нижньої частини тіла біла, сильно поцяткована вузькими темно-коричнево-зеленими смужками. У самиць жовта пляма на нижній частині тіла відсутня, горло і груди мають таке ж забарвлення, що і решта нижньої частини тіла.
Поширення і екологія
Жовтогорлі дідрики мешкають в Сьєрра-Леоне, Гвінеї, Ліберії, Кот-д'Івуарі, Гані, Того, Беніні, Нігерії, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Екваторіальній Гвінеї, Демократичній Республіці Конго, Республіці Конго, Уганді і Південному Судані. Вони живуть в кронах вологих рівнинних тропічних лісів. Живляться переважно гусінню, а також іншими комахами. Як і багато інших видів зозуль, білочереві дідрики практикують гніздовий паразитизм, відкладаючи яйця в гнізда іншим птахам, зокрема сіроголовим мухоловкам.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Chrysococcyx flavigularis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.
Джерела
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).