Ремез вогнистоголовий
| ?Ремез вогнистоголовий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Синицеві (Paridae) |
| Рід: | Вогнистоголовий ремез (Cephalopyrus) Bonaparte, 1854 |
| Вид: | Ремез вогнистоголовий |
| Біноміальна назва | |
| Cephalopyrus flammiceps (Burton, 1836)[2] | |
 Мапа поширення виду | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Cephalopyrus flammiceps |
 Віківиди: | Cephalopyrus flammiceps |
 ITIS: | 559106 |
 МСОП: | 22711685 |
 NCBI: | 1226579 |
Ремез вогнистоголовий[3] (Cephalopyrus flammiceps) — вид горобцеподібних птахів родини синицевих (Paridae).
Поширення
Птах гніздиться в Гімалаях, в горах Гендуаншань та Нуцзяншань на межі Китаю та М'янми, в горах Мікагшань і Дабашань у китайській провінції Сичуань. На зимівлю мігрує на південь в Індію, Бангладеш та північ Таїланду. Живе у помірних вологих або змішаних лісах, рідше на відкритих територіях з поодинокими деревами.
Спосіб життя
Під час міграції та взимку зазвичай трапляється в невеликих зграях, але можна побачити групи до 100 птахів. Поживу шукає поживу на деревах та серед кущів. Основу раціону складають комахи, рідше поїдає рослинну їжу. Сезон гніздування триває з початку квітня до середини червня. Гніздо облаштовує у дуплах дерев. Зазвичай використовує природні порожнини, але часто переймає покинуте гніздо дятла. Гніздом займається самиця, тоді як самець охороняє територію. У кладці зазвичай чотири синьо-зелені яйця. Інкубаційний період невідомий. Невідомо, чи бере самець участь в інкубації. Молодняк годують обоє батьків.
Підвиди
- C. f. flammiceps (E. Burton, 1836) — гніздиться на півночі Пакистану, в Кашмірі і на заході Непалу.
- C. f. olivaceus Rothschild, 1923 — трапляється у східній частині ареалу
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Cephalopyrus flammiceps: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 10 серпня 2020
- ↑ Taxon author: Burton, 1836. ITIS. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).