Коукал короткопалий
| ?Коукал короткопалий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Уразливий (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Зозулеподібні (Cuculiformes) |
| Родина: | Зозулеві (Cuculidae) |
| Рід: | Коукал (Centropus) |
| Вид: | Коукал короткопалий |
| Біноміальна назва | |
| Centropus rectunguis Strickland, 1847 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Centropus rectunguis |
 Віківиди: | Centropus rectunguis |
 EOL: | 1047954 |
 ITIS: | 554756 |
 МСОП: | 22684222 |
 NCBI: | 3054280 |
Коука́л короткопалий[2] (Centropus rectunguis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Південно-Східній Азії[4].
Опис
Довжина самців становить 37-43 см, самці важать 160 г, самиці 167-238 г. Забарвлення переважно чорне з фіолетово-синім відблиском, спина і крила каштаново-коричневі. Райдужки червоні, дзьоб і лапи чорні.
Поширення і екологія
Короткопалі коукали мешкають на Малайському півострові, на Суматрі і Калімантані та на сусідніх островах. Вони живуть в підліску вологих рівнинних тропічних лісів і в чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті до 1700 м над рівнем моря. Живляться комахами і земноводними. Не практикують гніздовий паразитизм. Гніздо робиться з листя і гілочок, розміщується на висоті до 2 м над землею. В кладці 2 білих яйця, за пташенятами доглядають і самиці і самці.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція короткопалих коукалів становить від 15 до 30 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Centropus rectunguis. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.
Джерела
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).