Коукал яванський
| ?Коукал яванський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Уразливий (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Зозулеподібні (Cuculiformes) |
| Родина: | Зозулеві (Cuculidae) |
| Рід: | Коукал (Centropus) |
| Вид: | Коукал яванський |
| Біноміальна назва | |
| Centropus nigrorufus (Cuvier, 1817) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Centropus nigrorufus |
 Віківиди: | Centropus nigrorufus |
 EOL: | 1047958 |
 ITIS: | 554760 |
 МСОП: | 22684236 |
 NCBI: | 3054279 |
Коука́л яванський[2] (Centropus nigrorufus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Ендемік Індонезії[4].
Опис
Довжина птаха становить 46 см, враховуючи довгий хвіст, довжина якого у самців становить 20 см, у самиць 25 см. Забарвлення переважно чорне, блискуче, з пурпуровим відблиском, за винятком рудих крил. Покривні пера крил і махові пера мають чорні кінчики. Райдужки червоні, дзьоб і лапи чорні.
Поширення і екологія
Яванські коукали є ендеміками острова Ява. Вони живуть в мангрових лісах і прибережних солоних і прісноводних болотах, в заростях Acrostichium, Saccharum, Imperata і Nypa, на узліссях заболочених лісів та на заплавних луках. Живляться комахами та іншими безхребетними, а також земноводними і дрібними плазунами. В кладці від 1 до 3 яєць.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція яванських коукалів становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Centropus nigrorufus. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 20 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 20 червня 2022.
- ↑ Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.
Джерела
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).