YaChudo

Вусачик-карілія дівочий

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

?Самоцвітик дівочий
Carilia virginea
Carilia virginea
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Підцарство:Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:Членистоногі (Arthropoda)
Клас:Комахи (Insecta)
Підклас:Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:Новокрилі (Neoptera)
Надряд:Голометабола (Holometabola)
Ряд:Жуки (Coleoptera)
Підряд:Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд:Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина:Попикуваті (Chrysomeloidea)
Родина:Скрипунові (Cerambycidae)
Підродина:Тонкохвісткові (Lepturinae)
Триба:Самоцвітцеві (Cariliini)
Рід:Самоцвітик (Carilia)
Вид:Самоцвітик дівочий (C. virginea)
Біноміальна назва
Carilia virginea
Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище:Carilia virginea
Віківиди:Carilia virginea
NCBI:131647

Самоцвітик дівочий[1] (лат. Carilia virginea, Linnaeus, 1758) — вид жуків з родини Скрипунових.

Поширення

C. virginea – належить до групи гірських бореально-альпійських видів у складі європейсько-сибірського зоогеографічного комплексу.

В Україні Самоцвітик дівочий поширений у Карпатах і спорадично трапляється на Поліссі[2][3].

Екологія

C. virginea – масовий для хвойних лісових екосистем вид. Імаго зустрічається на квітах гадючника в’язолистого, арункусу звичайного, арніки гірської, чемериці і цілого ряду інших рослин. Літ розпочинається в кінці травня і триває до початку вересня, з максимумом у середині липня.

Морфологія

Імаго

Тіло слабо витягнене, розміром 7-12 мм. Загальне забарвлення тіла чорне. Черевце у самців темно-руде, а у самок яскраво-руде. Надкрила зелені, синьо-зелені, золотисті, сині, темно-сині або фіолетові з металічним блиском, в грубій скульптурі. Вусики тонкі, у самців заходять за половину надкрил, а у самок – ледь сягають третини надкрил. Передньоспинка зі слабким бічним горбиком. На передньоспинці іноді наявна червона пляма, або вона є цілком червоною. Така форма дуже часто трапляється у західнокарпатських популяціях, тоді як у східнокарпатських – дуже рідкісна, і виявлена у Чивчинських горах. Виріст передньогрудей, між передніми тазиками, на кінці загострений.

Личинка

Тіло личинки плоске, голова поперечна. Наличник поперечний, верхня губа широко заокруглена, з густими щетинками. Мандибули чорні, довгі, на вершині косо зрізані. Пронотум зморшкуватий, з країв не обмежений. Ноги довгі, з коричнюватими кігтиками. Рухові мозолі черевця в дрібних гранулах, які утворюють з дорзальної сторони 4 поперечних ряди, а з вентральної – 2. 9-й терґіт черевця озброєний склеротизованим зубцем. Довжина тіла 18 мм.

Життєвий цикл

Личинки розвиваються у слабо зітлілій деревині смереки і дуже рідко ялиці білої. Заляльковування відбувається в ґрунті. Життєвий цикл триває 2 роки. Самки відкладають від 100 до 400 яєць, невеликими групами, на поверхню або у тріщини кори. Життєвий цикл триває два роки.

Примітки

  1. ↑ Заморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturine) й коротові (Necydalinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 39: 161—170. https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170
  2. ↑ Zamoroka A.M. (2022) The longhorn beetles (Coleoptera, Cerambycidae) of Ukraine: Results of two centuries of research. Biosystem diversity, 30 (1): 46-74. DOI: https://doi.org/10.15421/012206
  3. ↑ Zamoroka A.M. The longhorn beetles (Coleoptera: Cerambycidae) of the Eastern Carpathian Mountains in Ukraine. Munis Entomology & Zoology, 2018, 13 (2): 655-691.

Література

  1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
  3. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
  4. Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
  5. Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
  6. Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
  7. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
  8. Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Посилання

  1. http://www.biolib.cz/en/taxon/id11205/ [Архівовано 4 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  2. http://www.cerambyx.uochb.cz/carilia.htm [Архівовано 13 червня 2008 у Wayback Machine.]
  3. http://www.cerambycoidea.com/foto.asp?Id=1941 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  4. http://www.faunaeur.org/full_results.php?id=115032 [Архівовано 17 жовтня 2012 у Wayback Machine.]

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).