Турач Шлегеля
| ?Турач Шлегеля | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Куроподібні (Galliformes) |
| Родина: | Фазанові (Phasianidae) |
| Рід: | Campocolinus |
| Вид: | Турач Шлегеля |
| Біноміальна назва | |
| Campocolinus schlegelii (Heuglin, 1863) | |
| Синоніми | |
| Francolinus schlegelii Heuglin, 1863 Peliperdix schlegelii (Heuglin, 1863) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Campocolinus schlegelii |
 Віківиди: | Campocolinus schlegelii |
 ITIS: | 553834 |
 МСОП: | 22678744 |
 NCBI: | 903963 |
Тура́ч Шлегеля[2] (Campocolinus schlegelii) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae)[3]. Мешкає на півночі Центральної Африки. Вид названий на честь німецького орнітолога Германа Шлегеля[4].
Опис
Довжина птаха становить 21-24 см, самці важать 250 г, самиці 220 г. Тім'я сірувато-коричневе, поцятковане рудувато-коричневими плямами, решта голови охриста. Верхня частина тіла рудувато-коричнева, легко поцяткована темними смугами, пера на ній мають темні стрижні. Нижня частина тіла біла, поцяткована чорними смугами, боки поцятковані рудувато-коричневими плямами. Хвіст рудувато-коричневий, легко поцяткований чорними смугами. Підборіддя і горло світло-охристі. Дзьоб чорний, біля основи жовтий. Лапи жовті, у самців на лапах є шпори. Самиці є дещо меншими за самців, нижня частина тіла у них менш смугаста, на коричневій спині менше білих плям.
Поширення і екологія
Турачі Шлегеля мешкають в Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Чаді і Південному Судані. Вони живуть у високотравних саванах, де ростуть дерева Isoberlinia doka і трави Andropogon. Живляться комахами, насінням трав і листям Isoberlinia doka. Сезон розмноження триває з вересня по листопад. Гніздяться на землі, в кладці від 2 до 5 яєць.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Campocolinus schlegelii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 17 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pheasants, partridges, francolins. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 жовтня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 350. ISBN 978-1-4081-2501-4.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).