Красотіл бронзовий
| ?Красотіл бронзовий | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Комахи (Insecta) |
| Ряд: | Твердокрилі (Coleoptera) |
| Родина: | Турунові (Carabidae) |
| Рід: | Красотіл (Calosoma) |
| Вид: | Красотіл бронзовий |
| Біноміальна назва | |
| Calosoma inquisitor (Linnaeus, 1758) | |
| Посилання | |
| Calosoma inquisitor | |
| Calosoma inquisitor | |
| 3463757 | |
| 49409 | |
| Fossilworks: | 287022 |
Красотіл бронзовий[1] (Calosoma inquisitor) — вид твердокрилих комах родини турунових (Carabidae).
Поширення
Вид поширений у більшій частині Європи, Північній Африці, Малій Азії, Ірані та на Кавказі, а також є відокремлена популяція у Східному Сибіру та Японії. Живе в основному в листяних лісах, від низин до гір, але також трапляється в чагарниках і садах. Жуки рідкісні, але часто зустрічаються подекуди в окремі роки.
Опис
Жук завдовжки від 13 до 22 міліметрів. Тулуб мідного кольору, іноді також зеленуватий на боках переднеспинки і надкрилах. Зрідка жуки чорні і мають мідний, зелений або блакитний блиск по всьому тілу. Надкрила з дрібними поздовжніми борозенками і мають дрібні зелені крапки в четвертому, восьмому та дванадцятому місцях, які можна побачити лише при збільшенні.
Спосіб життя
Імаго є хижими, полюють на різних комах, особливо, харчуються личинками лускокрилих. Вони добре літають і трапляються не тільки на землі, але і в кущах, і на деревах. У разі небезпеки жук може впасти, а потім погрожувати, піднімаючи вгору передню частину тіла і розправляючи нижні щелепи. Самиці відкладають близько 50 яєць. Личинки також є хижими і дуже швидко розвиваються. Заляльковуються у землі. Молоді жуки з'являються в червні, але все ще залишаються в діапаузі у землі до наступної весни.
Примітки
- ↑ Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р., Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А., Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник «Хортиця», 2016. — вип. 2. — с. 112
| Це незавершена стаття про жуків. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).