YaChudo

Пласковусач

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

?Пласковусач
Callidium violaceum
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Підцарство:Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:Членистоногі (Arthropoda)
Клас:Комахи (Insecta)
Підклас:Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:Новокрилі (Neoptera)
Надряд:Голометабола (Holometabola)
Ряд:Жуки (Coleoptera)
Підряд:Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд:Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина:Попикуваті (Chrysomeloidea)
Родина:Скрипунові (Cerambycidae)
Підродина:Козакові (Cerambycinae)
Триба:Пласковусачівцеві (Callidiini)
Рід:Пласковусач (Callidium)
Fabricius, 1775
Підроди
  • Callidium Fabricius, 1775
  • Callidostola Reitter, 1913
  • Palaeocallidium Plavilstshikov, 1940
Синоніми
  • Meridion Gozis, 1886
Посилання
Вікісховище:Callidium
Віківиди:Callidium
EOL:9053
ITIS:701795
NCBI:686283
Fossilworks:263149

Пласковуса́ч[1] (лат. Callidium Fabricius, 1775) — рід жуків з родини Скрипунових.

Етимологія назви

Наукова назва Callidium є латинізованим неологізмом, що походить від давньогрецького καλός + ἰδέα – красива форма[1].

Українська назва пласковусач утворена від слів плаский вусач, що вказує на пласку форму тіла видів роду Callidium[1]. Окрім того, в українському називництві трапляються й інші вернакулярні назви, париклад "хитрик" і "кружальник"[2][3]. Проте ці назви також вживаються для означення роду Phymatodes[3]. Загалом назва Хитрик закріплена за родом Phymatodes і не рекомендується для означення Callidium[1]

Систематика

Рід поділяється на три підроди, кожен з яких в Україні представлений по одному виду[4][5][6][6][7]:

підрід Palaeocallidium Plavilstshikov, 1940
Пласковусач шкіряний — Callidium coriaceum Paykull, 1800

підрід Callidium Fabricius, 1775
Пласковусач фіолетовий — Callidium violaceum Linnaeus, 1758

підрід Callidostola Reitter, 1912
Пласковусач бронзовий Callidium aeneum De Geer, 1775

Примітки

  1. ↑ а б в г Заморока А. М., Михайлюк-Заморока О.В. (2022) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІ: підродина козакові (Cerambycinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 38: 219-230 https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.219-230
  2. ↑ Щоголів І. 1919–1920. Словник української ентомольоґичної номенклятури (проєкт). Друкарня Українського наукового товариства. Київ. 80 с.
  3. ↑ а б Щоголів І., Паночіні С. 1928. Словник зоологичної номенклятури. Частина ІІІ. Назви безхребетних тварин. Evertebrata. (Проєкт). Державне видавництво України, Київ. 114 с.
  4. ↑ Загайкевич И. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.
  5. ↑ Бартенев А. Ф. 2009. Жуки-усачи Левобережной Украины и Крыма: Монография. — X.: ХНУ имени В.Н. Каразина, 418 с.
  6. ↑ а б Zamoroka A.M. (2022) The longhorn beetles (Coleoptera, Cerambycidae) of Ukraine: Results of two centuries of research. Biosystem diversity, 30 (1): 46-74. DOI: https://doi.org/10.15421/012206
  7. ↑ Zamoroka A.M. The longhorn beetles (Coleoptera: Cerambycidae) of the Eastern Carpathian Mountains in Ukraine. Munis Entomology & Zoology, 2018, 13 (2): 655-691.

Література

  1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Жирак Р. М., Пушкар В. С., Заморока А.М. Матеріали до вивчення ентомофауни північно-східної частини Івано-Франківської області // матеріали науково-практичної конференції «Природничі науки на межі століть» — Ніжин, 2004. — с. 36-37;
  3. Жирак Р. М., Пушкар В. С., Заморока А. М., Парпан В.І. Доповнення до фауни деяких таксонів комах північно-східної частини Івано-Франківської області // IV Міжнародна наукова конференція «Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів» — Донецьк, 2005. — с. 50-51;
  4. Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
  5. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
  6. Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
  7. Заморока А.М. Зоогеографічна характеристика вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) гірського масиву Ґорґан (Українські Карпати) // мат. наук. конф. — Дніпропетровськ, 2005. — с. 103—104;
  8. Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
  9. Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
  10. Пушкар В. С., Заморока А.М., Жирак Р. М. Доповнення щодо фауністики та хорології деяких таксонів комах на північно-східних територіях Івано-Франківської області // тези доповідей Міжнародної наукової конференції «Регіональні проблеми природокористування та охорона рослинного і тваринного світу». — Кривий Ріг, 2006. — с. 44-46;
  11. Lazorko W. Die Koleopterologische Fauna des Berges «Jayce Perehinske» und der Umgebung (Ukraine, Karpaten — Gorgany Kette) // Proc. of Shevchenko Scient. Soc. math. phys. and med. section. — 1953. — p. 24-28;
  12. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;

Корисні ланки

  1. Систематика роду на BioLib (англ.)
  2. Систематика роду на cerambyx.uochb.cz (англ.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).