Каспар Баугін
| Каспар Баугін | |
|---|---|
| Народився | 17 січня 1560[1] Базель, Стара швейцарська конфедерація[2] |
| Помер | 5 грудня 1624[1][3][…] (64 роки) Базель, Стара швейцарська конфедерація[2] |
| Країна | Швейцарія[5] |
| Діяльність | ботанік, викладач університету, міколог, лікар, натураліст, анатом |
| Alma mater | Базельський університет Падуанський університет Faculté de médecine de Montpellierd[6] |
| Галузь | анатомія |
| Заклад | Базельський університет |
| Посада | ректор Базельського університетуd |
| Вчителі | Girolamo Mercurialed |
| Відомі учні | Caspar Hofmannd Johann Fleischerd |
| Батько | Jean Bauhind |
| Брати, сестри | Йоганн Баугін |
| Особ. сторінка | bauhin |
Каспар Баугін (фр. Gaspard Bauhin, або Caspard Bauhin; нім. Caspar Bauhin; лат. Casparus Bauhinus, 17 січня 1560, Базель — 5 грудня 1624, там же) — швейцарський анатом і ботанік, систематик рослин. Одним з перших став використовувати у своїх роботах бінарну номенклатуру.
Біографія
Народився в сім'ї французького лікаря-гугенота Жана Боена (1511—1582), який втік зі своєю сім'єю до Базелю з Парижа та Амстердама[8]. Старший брат Каспара, Йоганн (1541—1612), також був знаним лікарем і ботаніком.
Каспар навчався в університеті Базеля, де вивчав медицину у Фелікса Платера. Продовжив освіту в Падуї, Монпельє, Парижі. В університеті Тюбінгена вивчав ботаніку з праць Леонарта Фукса.
1580 року повернувся до Базеля і читав приватні лекції з ботаніки й анатомії. 1581 року здобув науковий ступінь доктора медицини[9][10].
1582 року став професором грецької мови в Базельському університеті, а з 1588 року — професором анатомії і ботаніки в тому ж університеті[11]. Пізніше обіймав посади міського лікаря, ректора[12] та декана свого університету[13], вів медичну практику. 1614 року змінив Фелікса Платера на кафедрі медицини, ставши першим професором медицини та старшим лікарем (фізикусом).
Першим описав картоплю[14], присвоївши їй у праці «Phytopinax» 1596 року наукову назву лат. Solánum tuberósum[15], яку пізніше запозичив Карл Лінней і увійшла до сучасної систематики.
Роботи Баугіна змінили перебіг розвитку ботаніки. Його ботанічні праці — більше ніж коментарі класичних праць; спостереження за рослинами застосовувалися як метод досліджень. Баугін запропонував основи класифікації рослин, використовував короткі найменування, часто складені з двох слів, передбачаючи біномінальну систему Карла Ліннея[16]. Гербарій Баугіна містив понад 4000 зразків[17]. Прекрасний знавець європейської флори, Баугін разом з іншими дослідниками рослин того періоду Отто Брунфельсем, Ієронімусом Боком, Леонартом Фуксом, П'єтро Андреа Маттіолі визнається одним із «батьків ботаніки», працями яких було закладено новий етап розвитку науки[18].
Вважається, що 1612 року Баугін привіз насіння енотери (Oenothera) з американського штату Вірджинія і висіяв його у Падуанському ботанічному саду, звідки рослина поширилася Європою.
Вшанування
Шарль Плюм'є у роботі «Nova plantarum americanarum genera» на честь Каспара та його брата Йоганна назвав рід рослин Баугінія (Bauhinia)[19] сімейства Бобові (Fabaceae), пізніше ця назва була закріплена Ліннеєм у роботі «Critica Botanica» і використовується в сучасній науковій номенклатурі[20].
В анатомії термін баугінієвої заслінки позначає місце переходу останньої петлі клубової кишки в товсту кишку[21].
Наукові праці

- De plantis a ̀diuis sanctisúe nomen habentibus (Базель, 1591)
- Phytopinax (Базель, 1596), список 2460 рослин, зокрема картоплі (стор. 301)
- Anatomia corporis virilis et muliebris historia (Лейден, 1597)
- Theatrum anatomicum Infinitis locis auctum (Франкфурт, 1605, 1621)
- Опис 6000 рослин містить 400 ілюстрацій.
- Prodromus theatri botanici (Франкфурт, 1620, 2 видавництва Базель, 1671)
- Catalogus plantarum circa Basileam (1622)
- Pinax Theatri Botanici, шість Index in Theophrasti, Dioscoridis, Plinii et botanicorum qui à seculo scripserunt opera (Базель, 1623, 1671 і 1735), містить опис 2700 видів
- Theatri botanici (Базель, 1658), велика праця мала складатися з дванадцяти томів, але автор закінчив лише три, робота видана завдяки клопотам його сина Жана-Гаспара.
- Historia plantarum universalis (т. 1-3, 1650—1661, разом з J. Н. Cherler)
- Dionysii Ioncquet (Париж, 1659)
Примітки
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Баугин Каспар // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
- ↑ https://www.botanique.org/jean-bauhin-gaspard-bauhin-article24639/
- ↑ IPNI, C.Bauhin
- ↑ Caspar Bauhin (1550-1624). Gabinete del Grabado (es-ES) . Процитовано 30 червня 2025.
- ↑ Adamowicz, 1860, с. 1032.
- ↑ Isely, 2002, с. 49.
- ↑ Isely, Duane (2002). One hundred and one botanists. West Lafayette, Indiana: Purdue University Press. с. 49—52. ISBN 1-55753-283-4. OCLC 947193619. Архів оригіналу за 25 листопада 2022. Процитовано 1 березня 2021.
- ↑ Bauhin, Caspar in Rektoren der Universität Basel, (abgerufen am 18. Januar 2013)
- ↑ 1911 Encyclopædia Britannica/Bauhin, Gaspard - Wikisource, the free online library. en.wikisource.org (англ.). Процитовано 30 червня 2025.
- ↑ Adamowicz, 1860, с. 1033.
- ↑ Todo sobre la patata. www.historiacocina.com. 4 травня 2005. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 12 листопада 2009.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) - ↑ Científicos cambian el nombre de cientos de especies por racismo, la primera vez desde Linneo. Diario ABC (ісп.). 19 липня 2024. Процитовано 30 червня 2025.
- ↑ Isely, 2002, с. 50.
- ↑ Windelspecht, 2002, с. 28.
- ↑ Charles Plumier Nova plantarum americanarum genera [Архівовано 2021-01-26 у Wayback Machine.] Parisiis, 1703, p23.
- ↑ Carl von Linné: Critica Botanica. Leiden 1737, S. 91.
- ↑ Barbara I. Tshisuaka: Bauhin, Caspar. In: Werner E. Gerabek, Bernhard D. Haage, Gundolf Keil, Wolfgang Wegner (Hrsg.): Enzyklopädie Medizingeschichte. De Gruyter, Berlin / New York 2005, ISBN 3-11-015714-4, S. 154—155.
Література
- Adamowicz, Adam (1860). Encyklopedyja powszechna (пол.). Т. 2. S. Orgelbrand.
- Isely, Duane (1860). One Hundred and One Botanists (англ.). Purdue University Press. ISBN 9781557532831.
- Windelspecht, Michael (2002). Groundbreaking Scientific Experiments, Inventions, and Discoveries of the 17th Century (англ.). Greenwood Publishing Group. ISBN 9780313315015.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).