YaChudo

Bryter Layter

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

Bryter Layter
Студійний альбом
ВиконавецьНік Дрейк
КраїнаВелика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата випуску5 березня 1971[1]
Записаний1970
ЖанрФолк,[2] фолк-поп,[3] фолк-рок[4]
Тривалість39:09
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Студія звукозаписуSound Techniques, Лондон
ЛейблIsland
ПродюсерДжо Бойд
Хронологія Нік Дрейк
Попередній
←
 Five Leaves Left
(1969)
Pink Moon
(1972)
Наступний
→

Bryter Layter — другий студійний альбом англійського фолк-співака і автора-виконавця пісень Ніка Дрейка. Записаний у 1970 році і випущений 5 березня 1971 року лейблом Island Records, він став останнім альбомом Ніка Дрейка за участю музикантів, оскільки на наступному, останньому студійному альбомі Pink Moon, Дрейк виконував усі пісні сольно.

Зміст і запис

Як і Five Leaves Left, альбом не містить пісень без акомпанування: Дрейку допомагали в записі частина британського фолк-рок гурту Fairport Convention та Джон Кейл з The Velvet Underground, а також сесійні музиканти Beach Boys Майк Ковальські та Ед Картер.[5] Аранжувальник Роберт Кірбі каже, що Дрейк хотів, щоб інструментальні партії нагадували Pet Sounds.[6] Спочатку реліз альбому був запланований на листопад 1970 року, промо-копії були розіслані у Великобританії, але через незадоволення обкладинкою альбом затримали до Нового року.[1]

Відгуки критиків

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 5/5 зірок[7]
Encyclopedia of Popular Music 5/5 зірок[8]
Entertainment Weekly B+[9]
Pitchfork 9.7/10[10]
Q 5/5 зірок[11]

Сучасні рецензії були переважно позитивними. Джеррі Гілберт з Sounds назвав альбом «чудовим» і сказав: «Самі по собі пісні Ніка Дрейка не є особливо сильними, але Нік завжди був послідовним, якщо не сказати інтровертним виконавцем, а коли його помістити в казан, який приготував для нього Джо Бойд, то все починає кипіти». Гілберт похвалив «чудові аранжування» Роберта Кірбі і сказав, що пісні «потребують часу, щоб донести їх до слухача, за допомогою прекрасного бекграунду, який отримує кожен трек».[12] Лон Годдард з Record Mirror також був вражений гітарною технікою Дрейка і аранжуваннями Кірбі: «Нік не найкращий співак у світі, але він написав фантастичні номери, які чудово підходять для струнних. Безумовно, один з найкрасивіших (і це важливо!) і найбільш вражаючих альбомів, які я чув … Щасливий, сумний, дуже зворушливий.»[13] Disc and Music Echo писали, що Дрейк «співає свої дуже особисті пісні дивним, глибоким вазеліновим голосом, який, ймовірно, більше підходить для співу, супроводжуваний часом дійсно фанковим акомпанементом», і назвали запис «надзвичайно хорошим здоровенним фолк-альбомом».[2] Однак Ендрю Мінс з Melody Maker описав альбом як «музику для пізньої нічної кави та спілкування» і сказав: «Це складний альбом, щодо якого важко прийти до якогось певного висновку», заявивши, що реакція залежить від настрою слухача і що «всі 10 треків дуже схожі — тихі, ніжні і розслаблюючі».[14]

Mojo назвав альбом «безумовно, найбільш відшліфованим з його каталогу».[15] Alternative Press назвав його «[одним] з найкрасивіших і наймеланхолійніших альбомів, коли-небудь записаних».[16]

У своїй книзі Never a Dull Moment: 1971 — The Year That Rock Exploded Девід Хепворт описав пісню «At the Chime of a City Clock» як «ідеальний саундтрек для роздачі чашки чаю в полістирольному стаканчику, поєднуючи звук і зображення таким чином, що я не знав, чи дивлюся я рекламний ролик, чи насправді перебуваю в ньому».[17]

Спадщина

У 2000 році журнал Q помістив Bryter Layter на 23 місце у своєму списку 100 Найкращих Британських Альбомів,[18] а у списку найкращих альбомів 70-х років за версією NME він посів 14 місце.[19]

Альбом потрапив на 306 сходинку у третьому виданні Коліна Ларкіна 1000 найкращих альбомів усіх часів (2000).[20]

У 2003 році альбом посів 245 місце у списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone.[21]

Гітара, яку Дрейк тримає на обкладинці альбому, належить Ніку Лейрду-Клоузу з гурту The Dream Academy, чия пісня «Life in a Northern Town» була написана як елегія Дрейку.[22]

У популярній культурі

  • Обкладинка північноамериканської версії альбому Akuma no Uta 2003 року японського метал-гурту Boris віддає данину поваги Bryter Layter.
  • Пісня «Fly» прозвучала у фільмі Веса Андерсона 2001 року Родина Тененбаумів.[23]
  • Пісня «One of These Things First» увійшла до саундтреку до фільму Garden State, який отримав нагороду Ґреммі, і був підібраний Заком Браффом.[24] Пісня також була використана у фільмі Сім душ 2008 року з Віллом Смітом у головній ролі.[25]
  • Пісня «Northern Sky» з'явилася у фільмі 2001 року Інтуїція, часто звучить у Це — ми на каналі NBC, а також була обрана як трек Сью Перкінс у програмі Desert Island Discs на BBC Radio 4.[26]
  • Альбом займає чільне місце в романі шотландської письменниці Алі Сміт Summer 2020 року, коли героїня Грейс чує, як Bryter Layter («гарненька флейта, дуже в стилі 1970-х») грає на касетному апараті в церкві, що призводить до розмови про Ніка Дрейка з теслею.

Трек-лист

Автор музики і слів Нік Дрейк. 

Сторона 1
#НазваТривалість
1.«Introduction»1:33
2.«Hazey Jane II»3:46
3.«At the Chime of a City Clock»4:47
4.«One of These Things First»4:52
5.«Hazey Jane I»4:31
Сторона 2
#НазваТривалість
6.«Bryter Layter»3:24
7.«Fly»3:00
8.«Poor Boy»6:09
9.«Northern Sky»3:47
10.«Sunday»3:42

Персоналії

  • Нік Дрейк — вокал (2–5, 7–9); акустична гітара; електрогітара (8)
Додаткові музиканти
  • Дейв Пегг — бас (1–3, 5–10)
  • Дейв Меттекс — барабани (1, 2, 5, 6, 10)
  • Роберт Кірбі — аранжування струнних (1, 3, 5, 10); аранжування духових (2)
  • Річард Томпсон — електрогітара (2)
  • Рей Ворлі – саксофон-альт (3, 8); flute (10)
  • Пол Гарріс — піаніно (4)
  • Ед Картер — бас (4)
  • Майк Ковальські — барабани (3, 4, 8, 9)
  • Лін Добсон — флейта (5, 6)
  • Джон Кейл — альт, клавесин (7); челеста, піаніно, орган (9)
  • Кріс Мак-Грегор — піаніно (8)
  • Пет Арнольд — бек-вокал (8)
  • Доріс Трой — бек-вокал (8)
Продакшн
  • Джо Бойд — продюсування
  • Джон Вуд — інженер
  • Найджел Ваймут — дизайн рукава платівки і фронтальна фотографія обкладинки
  • Кіт Морріс — задня фотографія обкладинки

Примітки

  1. ↑ а б Drake, Gabrielle, Nick Drake: Remembered for a While, Little, Brown and Company, 2014.
  2. ↑ а б Albums. Disc and Music Echo. 13 березня 1971. с. 19.
  3. ↑ The following sources label the album "folk-pop":
  4. ↑ Unterberger, Richie. Great Moments in Folk Rock: Lists of Author Favorites. Richieunterberger.com. Процитовано 14 жовтня 2024.
  5. ↑ Bryter layter: Nick Drake's Gabrielle Drake sheds a little light on her late sibling [Архівовано 2024-10-10 у Wayback Machine.]. SF Bay Guardian Online. 27 вересня 2007.
  6. ↑ An interview with Robert Kirby. Процитовано 14 жовтня 2024.
  7. ↑ Raggett, Ned. Nick Drake – Bryter Layter. AllMusic. Процитовано 14 жовтня 2024.
  8. ↑ Larkin, Colin (2007). Encyclopedia of Popular Music (вид. 5th). Omnibus Press. ISBN 978-0857125958.
  9. ↑ Browne, David. Nick Drake: Better Late Than Never. Entertainment Weekly. Процитовано 14 жовтня 2024.
  10. ↑ Greene, Jayson (22 січня 2014). Nick Drake: Tuck Box Album Review. Pitchfork. Процитовано 14 жовтня 2024.
  11. ↑ How to Buy '70s Brit Folk. Q. № 250. Травень 2007. с. 135.
  12. ↑ Gilbert, Jerry (13 березня 1971). Albums. Sounds.
  13. ↑ Goddard, Lon (20 березня 1971). Reviews. Record Mirror. с. 19.
  14. ↑ Means, Andrew (13 березня 1971). Nick Drake – Bryter Layter. Melody Maker. с. 16.
  15. ↑ Chapman, Rob (Липень 2000). The feast of St Nick. Mojo. с. 99.
  16. ↑ Bryter Layter. Alternative Press. Березень 2001. с. 88.
  17. ↑ Hepworth, David (2016). Never a Dull Moment: 1971 – The Year That Rock Exploded. New York: Henry Holt and Company. с. 47. ISBN 978-1-62779-399-5.
  18. ↑ The 100 Greatest British Albums Ever!. Q. № 165. Червень 2000. с. 59—93.
  19. ↑ Glitter Ye Not! The Greatest Albums of the '70s. NME. 18 вересня 1993. с. 18—19.
  20. ↑ Colin Larkin, ред. (2000). All Time Top 1000 Albums (вид. 3rd). Virgin Books. с. 127. ISBN 0-7535-0493-6.
  21. ↑ The 500 Greatest Albums of All Time. Rolling Stone. № 937. 11 грудня 2003. с. 83—178.
  22. ↑ The Dream Academy's Nick Laird-Clowes talks to SDE. SuperDeluxeEdition (брит.). Процитовано 14 жовтня 2024.
  23. ↑ The Royal Tenenbaums soundtrack is the film dork's secret musical weapon. The A.V. Club (англ.). 14 грудня 2016. Процитовано 14 жовтня 2024.
  24. ↑ The Garden State Soundtrack. gardenstatesoundtrack.com. Серпень 2004. Архів оригіналу за 30 червня 2006. Процитовано 14 жовтня 2024. [Архівовано 2009-02-09 у Wayback Machine.]
  25. ↑ Seven Pounds (2008) - Soundtracks - IMDb (амер.), процитовано 14 жовтня 2024
  26. ↑ Desert Island Discs, Sue Perkins. BBC (брит.). Липень 2017. Процитовано 14 жовтня 2024.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).